Захисні механізми психіки: як це працює і чи дійсно допомагає?

У житті кожної людини були моменти, коли вона відмовлялась вірити у те, що відбувається навколо або відверто ігнорувала певні події — поводила себе так ніби нічого не сталося. А чи бувало так, що Ви ладні були з головою зануритись в роботу чи улюблене хобі, аби втекти від нав’язливих думок про певні складні обставини чи ситуацію, яка з Вами трапилась? Чи намагались Ви коли-небудь шукати пояснення та виправдання неприйнятним діям? Пригадайте, щось з цього точно мало місце. Адже, саме так проявляють себе захисні механізми психіки. Що це таке? Якими вони бувають? Коли саме спрацьовують? А головне — чи дійсно допомагають? 

Захисні механізми психіки і коли вони спрацьовують

Вперше феномен “захисних механізмів” розглянув всесвітньо відомий австрійський психолог та невролог єврейського походження Зиґмунд Фройд. Під захисними механізмами розуміють несвідомі психічні процеси, що спрямовані на зменшення негативних переживань та потенційно небезпечних подразників. Вони формуються у людини ще в ранньому дитинстві й розвиваються надалі під впливом зовнішніх чинників, соціуму, життєвих обставин та власного саморозвитку. Захисні механізми психіки спрацьовують, коли ми стикаємось зі стресовими ситуаціями. Саме вони допомагають нашому організму адаптуватися до зовнішніх умов. Варто зауважити, що здебільшого психіка окремої людини не матиме єдиного захисного механізму, зазвичай таких захисних реакцій декілька. При чому, якісь з них дійсно можуть проявлятися частіше.  Тож які вони — основні захисні механізми нашої психіки?

Заперечення

Це тип захисного механізму, який проявляється в ігноруванні реальності ситуації, з метою уникнення тривоги. Він виникає тоді, коли людина не може до кінця визнати факт травматичної ситуації. Ознаками заперечення можуть бути:

• відмова говорити про проблему;
• виправдання нелогічної поведінки;
• продовження певних сценаріїв поведінки, попри негативні наслідки;
• відчуття безнадійності та безпорадності.

Витіснення

Це процес мимовільного усунення в несвідоме неприйнятних думок, мотивів чи почуттів. Він дещо схожий на механізм заперечення. Проявляється в забуванні того, що заподіює психологічний дискомфорт. У результаті людина не пам’ятає травматичні події минулого, а також перестає усвідомлювати внутрішні конфлікти.

Проєкція

Це коли людина приписує навколишньому середовищу свій внутрішній стан. Умовно, проєктор виводить на екран картинку, яка перебуває всередині нього. Відповідно, людина внутрішній стан проєктує назовні. Прикладом цього може бути агресія людини по відношенню до оточуючих, звинувачення когось у власних проблемах. Цей механізм часто спрацьовує у незрілих і ранимих особистостей.

Інтроєкція

Це схильність привласнювати чужі норми, правила, переконання, думки та цінності без спроби розібратися в них і критично переосмислити. Ця захисна реакція зустрічається дуже часто, адже вся освіта та виховання побудовані на механізмі інтроєкції.  Якщо в дорослому віці людина без спроби осмислення приймає будь-які норми, правила, що намагаються їй нав’язати, то втрачає зв’язок із собою, власними бажаннями та сенсами. Такою людиною легко маніпулювати, адже вона не чує своїх потреб, не розуміє чого хоче та до чого прагне.

Раціоналізація

Це захисний механізм, що виправдовує думки, почуття, поведінку, які насправді є неприйнятними. Раціоналізація – найпоширеніший механізм психологічного захисту, тому що наша поведінка визначається безліччю факторів. Раціоналізуючи, ми пояснюємо певні події чи ситуації найбільш прийнятними для себе мотивами. Несвідомий механізм раціоналізації не слід плутати з навмисною брехнею. Раціоналізація допомагає зберігати самоповагу, уникнути відповідальності та провини. У будь-якій раціоналізації є хоча б мінімальна кількість правди, однак в ній більше самообману, через що вона є небезпечною.

Сублімація

Означає переклад енергії інстинктів (переважно сексуальних і агресивних імпульсів) у соціально прийнятні форми. Вона полягає у вмінні людини швидко перемикати власну енергію агресивних імпульсів і трансформувати її в добрий жарт, алегорію, гостроту, реалізувати її в будь-якій творчій діяльності.

Реактивні формування

Це захисний механізм, що здатний підмінювати неприйнятні для усвідомлення спонукання гіпертрофованими, протилежними тенденціями. Захист носить двоступеневий характер. Спочатку витісняється неприйнятне бажання, а потім посилюється його антитеза. Наприклад, за надмірно ввічливою поведінкою людини може насправді ховатися неприязнь або навіть ворожість.

Регресія

Захисна реакція психіки, що дозволяє пристосуватись до ситуації за допомогою звичних з дитинства форм поведінки, наприклад: плач, емоційні прохання, примхи та інше. Ми на несвідомому рівні засвоїли, що такі форми поведінки гарантують безпеку та підтримку. Регресія дає можливість “скинути” з себе відповідальність за те, що відбувається.

Ізоляція

Несвідоме абстрагування від будь якої проблеми. Наприклад боксер, намагається не думати, що удари противника викликають больові відчуття, інакше він програє бій через страх відчути біль чи завдати його іншому. 

Зсув

Це спрямування емоцій від одного об’єкта до більш прийнятної заміни. Наприклад, коли ми свою злість на керівника, повертаючись з роботи, “виливаємо” на членів сім’ї. Цей захисний механізм проявляється при фобічних реакціях, коли прихована тривожність переноситься на зовнішній об’єкт.

Злиття

Захисний механізм психіки, що характеризується відсутністю межі між “я” та “не я”. У цьому випадку існує лише тотальне “ми”. Найбільш чітко цей механізм виражений у перші роки життя дитини. Це сприяє виживанню маленької людини, адже мати дуже тонко відчуває потреби своєї дитини і відповідно реагує на них. У такому випадку це здоровий прояв вищезазначеного захисного механізму. Проте, він може проявлятися і у дорослому житті. Так, злиття у стосунках чоловіка і жінки значно гальмує розвиток пари і самих партнерів. У таких стосунках складно проявляти свою індивідуальність.

Чи дійсно захисні механізми допомагають нам у подоланні стресу?

Варто зауважити, що захисні механізми людської психіки можна вважати позитивними, адже вони оберігають нас від негативних переживань, сприйняття психотравмуючої інформації та здатні сприяти зменшенню тривоги. Разом з тим, у ситуації, коли певний захисний механізм “затягнувся” у часі  ми можемо відчути значне погіршення якості життя.

Наприклад, тривале заперечення може призвести до неспроможності людини адаптуватися до нових реалій, появи відчуття безпомічності, самоізоляції та депресії. А зловживання регресією — до відсутності успішної життєвої стратегії, труднощів у стосунках з оточуючими і навіть появи психосоматичних захворювань.

Отже, надзвичайно важливо вчасно усвідомити факт наявності “затягнутих” захисних механізмів психіки та розпрощатися з ілюзією стосовно перебільшення ролі захисних реакції у процесі подолання стресу.

Пам’ятайте, що захисні механізми, допомагають нам лише перший час після травматичної події. Потім це тільки ілюзія спокою, самообман, який може перетворитися на величезні проблеми в майбутньому. Будьте уважними до себе та своїх близьких. Бережіть себе!