Кожна людина свідомо чи ні прагне до того, щоб у будь-якій ситуації близька людина вислухала, почула і зрозуміла. Разом із тим, ми боїмось байдужості з боку інших до висловлених нами переживань. З іншого боку, зовсім необов’язково “звертати гори”, щоб надати людині необхідну допомогу. Іноді достатньо вербальної комунікації. Але при цьому важливо не нашкодити. Тож, як правильно підтримати людину розмовою? І як може виглядати токсична підтримка або чого не варто робити, якщо хочете когось підтримати? На ці питання відповів психотерапевт, гештальт-терапевт Юрій Велікдус.
Що ж таке токсична підтримка?
Як пояснює психотерапевт, токсична підтримка — це така, що більше ранить людину, ніж підтримує її. Тобто, вона не розглядає співчуття й емпатію, та пов’язана із знеціненням інших людей та їх почуттів. І зазвичай токсична підтримка надається з менторської позиції, тобто не з позиції “рівний — рівному”, а з позиції “я знаю краще за тебе”. І зазвичай, людина яка отримує таку “підтримку”, ще більше травмується. В свою чергу токсичним у психології називають будь-яку форму насильства, тому токсична підтримка по суті є одним з різновидів психологічного насильства. Ще одним проявом токсичної підтримки є коли людині роблять добро, про яке вона не просить. Після цього зазвичай починаються взаємні звинувачення. Наприклад, одна людина робить іншій добро, а для тієї людини це не є добром взагалі. Це нерівноцінна історія. Тому вкрай важливо помічати у будь-яких відносинах не лише себе, а й іншу людину.
“Якщо брати за транзакційним аналізом, тоді той, хто надає цю токсичну підтримку виступає у ролі злих контролюючих батьків по відношенню до іншої людини, яку автоматично робить меншою, залежною, винуватою. Токсична підтримка пов’язана з відчуттям сорому і провини. Тобто, коли дуже багато токсичної підтримки надається, то людина на яку це спрямовано відчуває себе маленькою, ні на що не спроможною, або провину за те, що вона якась не така”, — зазначає Юрій Велікдус.
Чи є токсична поведінка небезпечною для того, хто її транслює?
“Звісно. Якщо людина дає токсичні коментарі, то як мінімум інша людина може перестати з нею спілкуватися. Тому що це неприємно, і людина, яка розуміє, що її особисті кордони порушують, може прийняти рішення, що їй не потрібне таке спілкування. Або людина може відреагувати дуже агресивно, застосувавши психологічне чи навіть фізичне насильство у відповідь”, — пояснює психотерапевт.
Маркери, які свідчать про токсичну підтримку
За словами Юрія Велікдуса, до токсичної підтримки належать будь-яка заборона на кшталт “Не злись”, “Не реви” тощо. Тобто інша людина відчуває, що їй забороняють відчувати, її відчуття та емоції неправильні, і вона не має права на ці переживання. Знову ж таки одним з маркерів токсичної підтримки є знецінення на кшталт “Подумаєш, проблема, от в мене була…” Або якщо людину залишила кохана людина і в якості підтримки вона чує “Чого ти переживаєш, в тебе таких знаєш скільки буде”. Це зовсім не про підтримку. Якщо дійсно прагнете допомогти людини скажіть на кшталт “Мені дійсно сумно, що тобі боляче, але це колись має минути і я вірю, що в тебе все налагодиться”. Також для токсичної підтримки характерне порівняння з собою, це виглядає дуже зверхньо і теж є проявом знецінення і применшення іншої людини.
Якщо людина помітила за собою токсичність, про що це може свідчити?
Зазвичай люди, які схильні до токсичної підтримки, успадкували це від своєї сімейної системи. Адже, якщо в родині людину підтримували таким самим чином, то коли вона виходить в світ, не маючи власного досвіду, зазвичай повторює родинний сценарій. І тут для людини важливо відстежувати ті речі, після яких із нею перестають спілкуватись.
“Як казав засновник транзакційного аналізу Ерік Берн, є позиція переслідувача. Тобто це коли людина вважає, що я — окей, а інші — ні. І токсичні коментарі та критика йдуть саме з цієї позиції. Коли людина вважає, що вона вища за інших, краща за інших, ліпше за інших розбирається і надає пораду “з барського плеча”. Тобто, коли людина починає применшувати чужу історію і звеличувати свою. Ба більше, зазвичай люди не помічають за собою токсичності. “Моя бабця так робила, моя мама так робила, що ж я такого прям кажу”… Як ж все таки розпізнати токсичність в собі? Щоб зрозуміти, чи ви дійсно підтримуєте людину, важливо подивитись, чи стало трохи краще тій людині, якій ви хотіли допомогти. Якщо ні або після розмови з вами людина почувається гірше — це про токсичність”, — пояснює психотерапевт.
Також Юрій Велікдус пояснив яким чином можна пропрацювати в собі токсичні прояви поведінки. Про це детальніше у відео.
Щоб завжди отримувати сучасний, якісний та унікальний відео-контент про здоров’я — підписуйтесь на наш YouTube канал та натискайте дзвоник, аби першим дізнаватися про наші новинки.
Зверніть увагу, раніше HUBZ писав, що панічна атака — це сигнал про те, що людина потребує підтримки.
Юрій Велікдус — психотерапевт у методі позитивна психотерапія, гештальт-терапевт, консультує з 2012 року, веде практики з 2018. Транзактний аналітик та системний сімейний терапевт у навчанні, працював із БФ “Життєлюб”, на гарячій лінії КМДА, у міжнародних проектах Меdair та Ecom.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.