Внутрішня ворожнеча українців – чому це відбувається?

З початком війни на Донбасі та Криму в нашому суспільстві пішла перша хвиля внутрішньо переміщених осіб. Зараз кількість таких людей вже сягає мільйонів: хтось переїхав за кордон, хтось залишився в Україні, але переїхав в інший регіон. Але що відбувається в міжособистісних контактах та соцмережах? Ми бачимо, що підіймається хвиля невдоволення, коли люди починають сваритись один з одним – особливо дорікаючи тим, хто виїхав з місця постійного проживання. Мовляв, вони тепер не мають права голосу, або вимагають до себе особливого ставлення, або не на тій мові розмовляють тощо. Давайте спробуємо розібратись, що ж відбувається? Чому спілкування переростає у сварки та розпалюється внутрішня ворожнеча? Хто виступає агресором, а  хто жертвою?

З точки зору науки

Мабуть потрібно починати з того, що з наукової точки зору тема про вимушених переселенців вивчена дуже мало. Вітчизняні науковці почали вивчати її тільки в 2017 р. та проводити дослідження того, як впливає вимушене переселення на людину і що з нею відбувається. Тому, ми можемо тільки спиратись на малочислені факти досліджень, та намагатись зрозуміти стан, в якому ці люди знаходяться.

Професор, доктор психологічних наук Балабанова Л.М. у журналі «Проблеми екстремальної та кризової психології», надає факти того, що вимушені мігранти наділені особливим, специфічним світосприйняттям, яке пов’язано з психотравмуючими подіями, які їм довелось пережити.

Змінюються смисли та цінності життя тому, що люди побували в аномальній ситуації, де стикнулись з ситуацією «життя – смерть». Вони по іншому починають сприймати світ навколо. Те, що здавалось важливим раніше – втратило сенс. І на новому місці потрібно знову починати шукати ті самі смисли життя та формувати нові цінності.

З усім цим, люди попали в нове середовище, де є своя культура, свої правила, до чого також потрібно звикнути. І не важливо чи то за кордоном, чи то в іншому місті всередині країни знаходиться людина. Багато хто не може одразу пристосуватись до нового життя. На це потрібен деякий час, щоб мати змогу відновитись та задовільнити базові потреби: житло, їжа, кошти, робота. Поки немає на що спиратись – люди будуть знаходитись в пригніченому, знервованому стані. Можуть виникати звинувачення на адресу тих, хто залишився в своїх домах, у своєму місті.

Терпимість з боку приймаючої сторони також повинна бути кращою. Це відбувається тому, що люди везуть із собою культуру іншого міста, свій світогляд. Скорочуються робочі місця, виникає конкуренція. І саме в цей час відбуваються ті сварки, які ми чуємо в суспільстві. Через це люди намагаються відстояти свої особисті кордони, скинути негатив, напругу. Але ж краще не стає нікому від цього.

Статистика та дослідження

Тому, можна сказати про те, що все населення нашої країни виступає в ролі жертви. Ми не маємо права засуджувати тих, хто виїхав за кордон або перемістився в іншу область/місто. Так само ми не можемо судити тих, хто вирішив залишитись в окупованому місті або не хоче кидати своє житло в зоні бойових дій.

Наша спільна задача – допомогти адаптуватись до сьогодення один одному та перемогти ворога, який відібрав наше звичне життя. Насправді, не так багато є людей, які намагаються злити своє незадоволення на ВПО (внутрішньо переміщену особу), хоча це явище і намагаються подати як глобальне. Наприклад, компанія Омнібус Info Sapiens у травні 2022 року провела опитування, яке показало, що 61% українців добре ставляться до вимушених переселенців, а ще чверть — так само як і до місцевих, і лише 5% — негативно.

Тому, виходячи з результатів дослідження, можна сказати, що українці – добрі люди. Але і їм інколи потрібно кудись злити негативний настрій. Тому цю внутрішню ворожнечу краще просто списати на негативні емоції у певний конкретний момент чи ситуацію.

Бережіть себе та один одного! Ми повинні разом йти до перемоги та все робити для цього, кожен на своєму місці.

Зверніть увагу, раніше ми писали про контузію – як розпізнати та надати першу допомогу?

Ілюстрація stevanovicigor-depositphotos