Синдром відстороненості у дітей виникає у відповідь на жорстоку психотравматичну подію, свідком або жертвою якої стала дитина. Це завжди пов’язано із загрозою життю самої дитини або її близьких. Війна, гуркіт ракет, розриви снарядів, зґвалтування, тортури – все це може викликати у дитини синдром відстороненості, який розвивається поступово.
Вперше про синдром відстороненості у дітей біженців заговорили шведи на початку 2000-х років. Сім’ї, які просили прихистку в Швеції почали звертатись до лікарів із дивними проявами у дітей. Апетит у дітей знижувався поступово, вони ставали млявими, починали менше рухатись, а потім засинали. Здавалось, що діти просто мирно сплять, але вони не прокидались на протязі довгого часу, навіть, якщо їх намагались розбудити. В такому сплячому стані вони можуть знаходитись роками. У Швеції таких діток називають “апатичними дітьми” або дітьми з Апатичним синдромом.
То що ж відбувається з дітьми та чому вони не приходять в себе?
Умовно кажучи, наша психіка складається з 2х частин: свідоме та безсвідоме. До свідомого можна віднести наші думки, поведінку, мову, слідування правилам тощо. До безсвідомого – рефлекси, інстинкти.
Коли стається ситуація, яку психіка не може помістити в частину свідомого, на порятунок приходить безсвідоме, яке буде захищати людину. Звідси й реакції “бий, біжи, завмри”. Психіка дітей з цим синдромом надає перевагу завмерти, ніби перечекати загрозу ззовні. Тому мозок дитини відключається від свідомих функцій та переходить в сплячий режим поринаючи у безсвідоме. Всі життєві функції зберігаються. Дихання, тиск, випорожнення, годування через зонд – все, крім неспання та рухової активності.
Даний синдром вивчений ще дуже мало, тому важко говорити про те, скільки часу дитина може провести в такому стані.
Що робити і як допомогти дитині?
Спостереження лікарів має бути регулярним. Батькам треба набратись сил та терпіння, бо на них лежить велика відповідальність за те чи повернеться дитина до свідомого світу. Обов’язкове спостереження психіатром, педіатром, фізіотерапевтом!
- Для реабілітації дитини потрібно задіяти всі сфери сприйняття: візуальну, аудіальну, кінестетичну.
- Лікарі показують, як потрібно ненадовго підіймати повіки, щоб дитина побачила образ батьків. Потрібно постійно розмовляти з дитиною, читати їй книжки, заспокоювати, розповідати, що вона в безпеці. Навіть, якщо вам здається, що вона вас не чує.
- Потрібно давати нюхати різні аромати страв, квіток, чаю, кави, щоб викликати приємні відчуття та спогади.
- Щоб не атрофувались м’язи, робиться спеціальна гімнастика. Ще потрібно давати іграшки, які будуть приємні на дотик та розповідати про них дитині. Вкладати олівці їй у руку та малювати її рукою. Тобто, ви маєте робити все, що робить здорова дитина. Тільки тут ви робите це за неї.
Але якщо сталась така біда – не здавайтесь завчасно. Боріться за свою дитину і ви обов’язково переможете цю хворобу!
Також рекомендую переглянути документальний фільм про синдром відстороненості “Життя захоплює мене” (“Life overtakes me”).
Ілюстрація medicalanswers.com.ua
Раніше ми писали про те, як робити домашнє завдання без стресу та криків: поради батькам.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.