Соромно бути у безпеці, коли люди ризикують життям? Маєте внутрішні запитання, на кшталт “чому вижив саме я?” Звинувачуєте себе у тому, що не змогли допомогти іншим? Все це – про синдром провини вцілілого.
Термін “синдром провини вцілілого” вперше був використаний у 60-х роках минулого століття для позначення стану жертв концтаборів. Він характеризує сильне відчуття провини у людини, яка пережила травматичну (екстремальну) подію, тоді, коли інші загинули. Згодом поняття почали застосовувати щодо людей, який переживали такий стан після стихійних лих, епідемій, катастроф, насилля, військових дій.
Слід зазначити, що інтенсивність переживань та симптоми у людей можуть відрізнятися. Все залежить насамперед від чутливості нервової системи.
Найрозповсюдженіші симптоми синдрому провини вцілілого є аналогічними до симптомів посттравматичного стресового розладу.
Симптоми синдрому провини вцілілого:
- порушення сну (безсоння, нічні жахи);
- перепади настрою та різкі спалахи гніву;
- апатія;
- соціальна ізоляція;
- травматичні спогади;
- втрата мотивації;
- нав’язливий аналіз дій;
- суїцидальні думки.
Також синдром може спричинити погіршення фізичного стану людини та викликати такі симптоми: головний біль, біль у животі та нудоту.
Що допоможе побороти відчуття провини?
Рекомендуємо такі поради психологів:
- важливо повернути контроль над думками. Насамперед, подумайте над тим, що Ви добре вмієте і як це робити там, де Ви зараз знаходитесь;
- враховуючи свої вміння, навички та можливості, знайдіть справу, яка може бути корисною в даних умовах;
- згадайте, що допомагало Вам справлятися зі стресом в минулому.
Відчуття провини може перерости в панічні атаки або напади тривоги. В такі моменти важливо повернути контроль над тілом.
Як це зробити?
- Випийте води.
- Дихайте певним чином: кількість видихів має бути більшою за кількість вдихів.
- Зробіть повільні рухи головою вліво/вправо (вони допоможуть уникнути “тунельного зору”).
- Відчуйте опору, наприклад – робіть кроки на місці.
Разом з тим, психологи зауважують, що при наявності синдрому провини вцілілого людина може запобігати собі шкоди або наражати на небезпеку інших. Робити це навмисно або ні. Якщо Ви побачили такі прояви у поведінці близькою людини, варто звернутися за допомогою лікаря-психіатра.
Відчуття сильної провини характерно і для людей з “синдромом біженця”. Наразі це питання актуально для тих, хто через війну покинув рідний дім і будує своє життя на новому місці. Як допомогти собі справитись з відчуттям провини у цьому випадку? Про це ми розкажемо у наступних публікаціях!
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.