Травматичний досвід порушує уявлення про індивідуальні вміння та здатність керувати своїм життям. Хай якою сміливою, умілою та винахідливою була раніше людина, травма свідчить, що її дії виявилися недостатніми, щоб відвернути нещастя. Після травматичних подій, коли постраждалі переглядають та оцінюють власну поведінку, почуття вини та меншовартості є практично універсальним.
У 1980 року американський психіатр і письменник Роберт Джей Ліфтон (відомий своїми дослідженнями психологічних причин і наслідків воєн і політичного насильства) виявив, що “вина тих, хто залишився живий” — типове переживання в людей, які бачили війну, стихійне лихо або ядерну катастрофу.
Почуття вини можна розглядати як спробу взяти якийсь корисний урок із нещастя та частково відновити відчуття влади та контролю. Уявляти, що можна було впоратися краще, ніж зіткнутися з повною безпорадністю в реальності. Але просте рішення “я винний” блокує не тільки процес переживання реальних почуттів та осмислення досвіду. Воно також руйнує соціалізацію: через почуття провини людина починає уникати контактів з іншими людьми та має додаткові складнощі з тим, щоб звернутися за допомогою.
Що може допомогти?
У такій ситуації людині конче необхідна комунікативна допомога. Хтось, хто зможе почати з нею розмову та відновити контакт. Сама наявність стосунків, крім можливості в контакті пережити травматичні емоції та осмислити травматичний досвід, уже повертає людині почуття власної цінності. А також дає надію на можливість за власним розсудом справлятися з життєвими складнощами та керувати своїм життям.
Нагадаю, що за допомогою наших посібників зеленої серії (зокрема “Як ти, брате/сестро?”, “Як ти, сонечко?”, “Як ти, ветеране?”) ви будете знати, як почати розмову в складної ситуації, а також як попри травму та складнощі підтримувати стосунки. За допомогою жовтої серії (посібники “Поговори зі мною” та “Групи підтримки”) ви зможете допомогти людині почати скидати окови травми і відновлюватися для життя.
Для довідки: “Як ти брате?” — це волонтерський проєкт, заснований психотерапевтом і соціальним психологом Антоном Семеновим. Проєкт покликаний навчити людей, як військових, так і цивільних, надавати психологічну допомогу одне одному під час війни. Крім відеокурсу, командою проєкту було розроблено сім посібників: “Як ти, брате/сестро?”, “Як ти, кохана(ий)?”, “Як ти?”, “Як ти, сонечко?”, “Як ви, командире?”, “Як ти, ветеране?”, “Поговори зі мною”. Всі вони є у вільному доступі — можна завантажити або замовити друковану версію на сайті.
Зверніть увагу, раніше HUBZ писав про синдром відкладеного життя.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.