У будь-яких стосунках час від часу виникають складнощі — непорозуміння, суперечки, а подекуди і серйозні конфлікти. Втім, варто пам’ятати, що будь-які проблеми між подружжям так чи інакше позначаються на дітях, незалежно від того, чи то фінансові труднощі, чи суперечки через розподіл обов’язків або певні побутові питання. Більшість батьків вважають, що дітей треба максимально огороджувати від справ дорослих. Але чи завжди це правильно? Чи мають діти знати про сімейні проблеми? Пояснює психологиня, авторка книги “The Worry Workbook For Kids” Дебора Рот Ледлі.
Ви можете спробувати захистити дітей, але вони знають
Психологиня Дебора Рот Ледлі зазначає, що незалежно від того, наскільки батьки прагнуть, аби сімейні проблеми стосувалися лише дорослих, діти завжди добре відчувають, що щось відбувається. Саме тому, вона рекомендує бути з дітьми відвертими.
“Чого я навчилася за роки роботи з дітьми — так це тому, що вони справді кмітливі, навіть у молодому віці. Коли я зустрічаюся з батьками, вони можуть сказати: “Ми багато сваримось, але ніколи — у присутності дітей” або: “Ми справді конфліктуємо, але діти не знають”. А потім, коли я зустрічаюся з дітьми наодинці, вони розповідають як є: “Я чую, як мої батьки сваряться вночі” або “Я хвилююся, що мої батьки збираються розлучитися”. Ми можемо спробувати захистити їх, але вони знають”, — пояснює психологиня.
За яких умов варто говорити з дітьми про сімейні проблеми і як побудувати розмову?
Коли справа доходить до того, щоб поговорити з дітьми про проблеми між батьками, Дебора Рот Ледлі, насамперед, рекомендує оцінити масштаб і тривалість труднощів, через які подружжя проходить. У кожному шлюбі бувають складні періоди — це цілком нормально, і не про всі з них варто говорити з дитиною. Втім, коли йдеться про затяжні проблеми, які до того ж впливають на всю вашу родину, то діти мають право знати правду.
Психологиня рекомендує почати розмову з простих речей і з’ясувати, що дитина знає і думає про сварку між батьками. Наприклад, можна запитати: “Здається, ти чув (ла) вчора, як ми сварилися, тебе це турбує?”. Задаючи питання, ми йдемо від самовпевненої думки, що знаємо, що дитина помітила все і як вона це інтерпретувала. Коли ви зрозумієте, що дитина чула і як вона це зрозуміла, то зможете правильно вибрати, що їй сказати. При цьому, важливо пояснити дитині, що батьки можуть посперечатися, вирішити суперечки, а потім повернутися до нормальної, спокійної поведінки.
Як допомогти дітям не звинувачувати себе у сімейних проблемах?
Сваритися при дітях — погана звичка, але в житті все складніше, ніж в посібниках з виховання. Всі ми знаємо, що неможливо час від часу не сваритися про повсякденні речі на очах у дітей, і для партнерів, які мають багато конфліктів, може бути важко обмежити це закритими дверима.
Дорослі часто бувають необережні під час сварок у присутності дітей. Фрази: “До народження дитини все було в порядку”, “Родина забирає багато сил” тощо можуть змусити дітей думати, що саме вони є причиною ваших проблем. Дебора Рот Ледлі наголошує на тому, що важливо не стільки відсутність конфліктів, скільки те, як ви спілкуєтеся. Адже, можна не погодитися один з одним, але при цьому говорити з повагою.
“В ідеалі, коли сварка закінчилася, обоє батьків повинні прийти, поговорити з дітьми та вибачитися за те, що втратили контроль, і запевнити дітей, що вони працюватимуть над тим, щоб краще ладнати між собою”, — зазначає психологиня.
Важливо: Пам’ятайте про те, що дитина вже у дорослому житті може проектувати модель поведінки батьків на власні стосунки.
Зверніть увагу, раніше HUBZ повідомляв про те, яка поведінка батьків по відношенню до своїх дітей є токсичною.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.