Дуже часто процес прийому їжі дитиною перетворюються на справжнє випробування. Як правило, батьки змушують дітей їсти певну їжу, аби в них формувалися відповідні харчові звички. Водночас вони ігнорують той момент, що малеча має власний апетит і смаки. На превеликий жаль, це ніщо інше, як примусове годування або харчове насилля (force-feeding) – різновид психологічного тиску, коли ми змушуємо дитину їсти проти її волі. Така поведінка батьків завдає дитині не тільки непоправної шкоди “тут і зараз”, а ще призводить до серйозних проблем у майбутньому.
Як проявляється примусове годування (харчове насилля)?
Можливо, ви навіть не розумієте цього, але можете регулярно допускати велику кількість серйозних помилок, намагаючись нагодувати дитину проти її волі, зокрема:
- Годувати дитину з ложки, навіть коли вона може їсти сама.
- Тиснути на дитину, щоб вона з’їла всю порцію, яка є в тарілці.
- Ходити по хатв з тарілкою в руках і примушувати дитину їсти.
- Злитися і погрожувати дитині покаранням, якщо вона не їсть.
- З силою пхати їжу в рот дитині.
- Намагатися підкупити дитину солодощами, щоб вона добре поїла.
Які небезпечні наслідки спричиняє примусове годування (харчове насилля)?
У примусового годування дитини є шкідливі наслідки. І батьки повинні їх усвідомити, щоб виправити ситуацію і дати своїй малечі щасливе та здорове виховання:
- Примусове вживання їжі призводить до втрати у дітей інтересу до їжі.
- Дитина може переїдати або недоїдати, коли виросте.
- Вже у дорослому житті, людина, яка зіштовхнулась з харчовим насиллям, може мати небезпечні розлади,такі як ожиріння або анорексія.
- У дітей може розвинутися сильний апетит до солодкого замість того, щоб їсти здорову їжу.
- Примусове годування може призвести до знищення природного апетиту дитини.
Чому дитина відмовляється їсти і що з цим робити?
Психологиня Лада Ендресен пояснює, чому маленькі діти зазвичай є вибагливими до їжі, і що робити у цій ситуації батькам:
“У дошкільному віці діти активно пізнають нові смаки, текстури і запахи. А все нове для нашого мозку — це небезпека. Наприклад, петрушка в бульйоні. Або текстура горохової каші. Або запах печінки. Тому діти часто такі перебірливі у своїх гастрономічних уподобаннях. І наше завдання тут — слідкувати, що дитина їсть (жири, білки, вуглеводи, клітковина), а завдання дитини — скільки саме”, — розповідає психологиня.
Крім того, експертка наводить наступний приклад правильної поведінки батьків:
“Якщо дитина може впевнено сказати: “Мені не подобається цей суп. Я не буду його їсти” і почути спокійну відповідь “Добре. Можеш зʼїсти гречку з мʼясом”, можете бути певні, що харчове насилля не притаманне цим стосункам”. — резюмує Лада Ендресен.
Важливо: Коли батьки дослухаються до “ні” своєї дитини, вони навчають її протистояти та відмовляти небажаним пропозиціям у дорослому житті.
Пам’ятайте, що саме виховання є фундаментом у процесі становлення особистості! Бережіть себе і свою малечу!
Раніше ми розповідали:
АНАТОМІЯ СМАКУ. ЧОМУ ОДНА ЇЖА НАМ ПОДОБАЄТЬСЯ, А ІНША — НІ?
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СУЧАСНОМУ СВІТІ: ДОБІРКА КНИЖОК ДЛЯ БАТЬКІВ
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.