Чи правда, що тефлонові покриття шкідливі і викликають рак?

Дискусії про шкідливість тефлонового посуду вже третина століття. Але тільки недавно стали остаточно зрозумілі масштаби проблеми, і те, чому її навряд чи вдасться вирішити. То чи уникати тефлонового посуду чи сенсу вже немає, адже він у прямому сенсі дістане людину навіть на безлюдному острові? Чи правда, що тефлонові покриття шкідливі і викликають рак? Відповіді на питання шукало видання Naked Science.

А в чому справа?

Все почалося з корів: фермер Вілбур Теннант з Паркерсберга (США) звернувся до юриста Роберта Білота, стверджуючи, що його корови вмирають, бо сусідній завод DuPont, виробник тефлонових сковорідок, скидає відходи виробництва в місцеву річку. А коли фермер поцікавився, що туди скидають, йому відмовили в інформації.

Коли Білотт в 1999 році подав позов на захист свого клієнта, DuPont не розгубилася, запросила ветлікарів. І ті дійшли висновку, що в загибелі тварин винен сам фермер. Буцімто, він забезпечив тваринам “погане харчування, невідповідну ветеринарну допомогу та відсутність контролю над мухами”. У юриста пішло два роки на те, щоб довести, що 190 корів убили не мухи, а отруйні відходи. У них містилася перфтороктанова кислота (ПФАР) — компонент, який використовується під час виробництва тефлонових сковорідок.

Причому робота адвоката тоді вийшла далеко за межі юридичної і стала просвітницькою. Адже перфтороктанової кислоти тоді ще не було у переліку шкідливих речовин, бо ніхто за межами корпорації DuPont тоді ще не досліджував її на предмет шкоди здоров’ю. Довго риючись у документах компанії, Білот дізнався, що безпечною на виробництві вважають концентрацію цієї кислоти одна частина на мільярд. Тобто на мільярд частин у пробі має бути лише одна частина такого типу ПФАР, як перфтороктанова кислота. А реальні концентрації поруч із ділянкою фермера Теннанта становили 150 частин на мільярд.

Юрист виграв у корпорації

У 2001 році Білот подав уже груповий позов від 70 тисяч жителів штату, де знаходиться Паркерсберг, і через три роки знову виграв. DuPont заплатила компенсацію з розрахунку 4 тисячі доларів на людину та зобов’язалася поставити на заводі фільтрувальні установки. Головне — Білоту вдалося домогтися скликання незалежної наукової комісії, яка мала зробити висновок про те, чи могли речовини типу перфтороктанової кислоти викликати у місцевих водоспоживачів проблеми зі здоров’ям. Комісія дійшла висновку, що є ймовірність існування зв’язку між потраплянням до організму цієї кислоти та деякими хворобами. Серед них були захворювання щитовидної залози (гіпотиреоз), високий рівень холестерину, прееклампсія та рак яєчок та нирок.

Загалом суди проти DuPont тривали 20 років, а загальна сума компенсацій за ними сягнула 753 мільйонів доларів. З одного боку, це багато, з іншого — менше за річний прибуток DuPont від продажу тефлонових виробів.

У США про це було знято фільм “Мутні води”. Однак, хоча у фільмі все показано під кутом перемоги справедливості після довгої боротьби, реальна картина складніша. DuPont замінила перфтороктанову кислоту на подібні до неї речовини (інші ПФАР), з дещо іншою будовою молекули. Тепер вони накопичуються в крові жителів США і, як пізніше з’ясувалося, не тільки.

Багато вчених вважають, що будь-які перфторалкильні та поліфторалкильні сполуки (ПФАР) мають ефекти, подібні до перфтороктанової кислоти. У сучасному визначенні ПФАС називають будь-які сполуки, що містять хоча б одну з двох груп: (-CF3) або (-CF2). Їх називають вічними хімікатами через їхню дуже низьку — як і тефлон — швидкість розпаду в земних умовах.

А ще ми знаємо, що вони є в Арктиці та Антарктиці і, зрозуміло, у безлічі точок між ними. Все тому, що ПФАР розноситься навіть із дощовими водами. Тому успіх Білотта, м’яко кажучи, не кінець боротьби, а лише її початок. Він і сам усвідомлює це, продовжуючи спроби обмежити використання всіх ПФАР.

Що каже наука про безпечність тефлону?

Наукові роботи вже давно встановили, що самі по собі тефлонові покриття у звичайних умовах для людини практично нешкідливі. Справа в тому, що тефлон — фторопласт з молекулою, що складається з фрагментів (-C2F4-). Як ми всі пам’ятаємо зі школи, зв’язки фтору з іншими атомами виключно міцні, і їх важко розірвати.

До того ж, основна частина тефлону йде зовсім не на сковорідки. Він використовується в високонавантажених підшипниках для авіації, атомній та космічній галузях. До заборони ним покривали навіть кулі до вогнепальної зброї. Це знижувало зношування нарізів ствола і підвищувало бронебійність на 20 відсотків.

Тефлон стає токсичним при перегріванні

Однак можливі умови, за яких навіть настільки міцне з’єднання розпадеться, і продукти його розпаду завдадуть шкоди довколишньому середовищу і людям. Наприклад, ви візьметеся палити сміття та кинете у багаття пару безкаркасних автомобільних двірників (вони часто покриті тефлоном, оскільки це різко покращує їх якості та шанси вижити взимку). Аналогічна історія — якщо почати палити стару електроніку. Тефлон — найкращий із ізоляторів, яким вкривають дроти, тому саме туди йде основний обсяг його виробництва. Проблеми будуть і якщо почнете гріти тефлонову сковорідку без олії до +250-300 градусів. Або підете в похід і повісить своє мембранне взуття та шкарпетки до вогнища просушитись і знову перевищите той же температурний ліміт.

У людини, яка буде поруч із перегрітим тефлоном, може розвинутися фторполімерна лихоманка (на тему якої були роботи і в BMJ, і в інших наукових журналах). Починається через чотири-вісім годин після вдихання паленого тефлону та нагадує грип: кашель, біль у грудях, температура. На щастя, у людини в нормі вона минеться досить швидко. А ось для папуг та щурів вона буде смертельною, що вчені з’ясували ще у XX столітті.

Ризики розвитку онкології у користувачів тефлонових сковорідок

По-перше, основна частина тефлону не йде на антипригарні сковорідки – вона йде на ізоляцію тонких дротиків у вашому смартфоні, ноутбуці, планшеті, приставці і т. п. Тому довкола самих сковорідок небезпека не закінчується. Ви п’єте воду з крана, різьблення якого обмотане тефлоновою стрічкою.

Робота в Journal of Environmental Science and Technology Letters у 2021 році показала, що величезна кількість тонуючих засобів та продуктів для очей, губних помад та туші для вій містять ПФАР. До цього переліку потрапили засоби, які виробники характеризують як “стійкі” і “незмивні”, оскільки ПФАР додають збільшення водостійкості.

Простіше кажучи, тефлон і ПФАР сьогодні чи не скрізь, і втекти від них, залишаючись у межах сучасної цивілізації, є малореальним.

По-друге, питання зв’язку раку з фторполімерами не з’ясоване. Сам тефлон дуже інертний, щоб спровокувати таке. Навіть якщо ви спалили сковорідку або старий телефон у себе під носом, а це, погодьтеся, подія рідкісна – навряд чи так вдасться суттєво підвищити ймовірність розвитку раку. Тефлонові покриття на ємностях для мультиварки взагалі не нагріваються вище за +180, наприклад.

Зовсім інша справа – ПФАР. Ще у 1990-х у внутрішньому дослідженні DuPont було зроблено припущення, що надто тісний контакт із ПФАР може підвищувати ймовірність появи деяких видів раку. Відомо, що своїм працівникам із раком нирок компанія виплачувала компенсацію, не кажучи про причини компенсації або про те, що знала про можливий зв’язок ПФАР із раком.

Точних цифр підвищення ймовірності раку від ПФАР не встановлено. Тому що організувати такі експерименти на людях з потрібною вибіркою складно (такі експерименти неетичні і тягнуть за собою кримінальну відповідальність). Спостереження за смертністю людей у регіонах з високими концентраціями ПФАР показали: смерті від раку там трапляються на 19 відсотків частіше, ніж у регіонах з низькою концентрацією ПФАР.

Наскільки зростає ризик отруєння, якщо антипригарне покриття пошкоджене?

Якщо знімати яєчню з тефлонової сковорідки чи мультиварочної чаші виделкою, то можна швидко подряпати тефлонові покриття, після чого він почне руйнуватися швидше. Однак навіть якщо ви почнете їсти такі шматки тефлону ложкою, сумнівно, щоб вам стало від цього значно гірше саме через тефлон.

Причина проста: сам тефлон інертний. Такою мірою, що з нього роблять штучні судини для імплантації: наш організм як середовище вкрай агресивний, і майже будь-який інший синтетичний матеріал у ньому швидко зруйнується. А тефлон – ні.

Та однаково краще не руйнувати покриття на сковорідці. Нехай тефлон хімічно та інертний, але про шкоду мікропластику, яким залишаються його частинки після їх відлущування від сковорідки, у науки поки повного уявлення немає. Науковці вважають його шкідливим, але конкретних цифр з цього питання ще дуже мало.

Чи безпечнішими є сковороди PFOA free?

Дійсно, перфтороктанова кислота сьогодні в нормі на тефлонових виробництвах більше не використовується. Замість неї використовуються інші ПФАР, з короткими ланцюжками молекул. Однак, на жаль, поки немає жодних переконливих даних про те, що ці інші ПФАР при довготривалому накопиченні в організмі є безпечнішими. Це безперечно можливо, але потрібного обсягу наукових даних поки немає.

Контакту з ПФАР не уникнути

Сполук ПФАР (перфторалкильні та поліфторалкильні) багато тисяч (скільки точно, все ще з’ясовується). І до цього століття вони вважалися порівняно безпечними. Можливо, якісь із них менш шкідливі, ніж ті, що використовуються сьогодні. Але швидко встановити це складно: шкода від таких сполук проявляється не відразу, а через роки, оскільки їхня біоакумуляція потребує багато часу.

Можливо, зовсім нешкідливих ПФАР не вдасться отримати ніколи. Причина якраз у їх властивостях: гідрофільна “голова” у таких молекул дозволяє їм поширюватися значно краще за тефлон (з водою ж) і при цьому прикріплюватися до поверхні низки клітин людського організму, працюючи на них “баластом”. Вважається, що саме цим викликано високий рівень холестерину в осіб із високим рівнем ПФАР у крові.

В ідеалі треба шукати спосіб виготовлення тефлонових виробів без водної емульсії – із “сухим” рознесенням частинок з допомогою прес-форм. Але поки що цим ніхто не зайнятий. Корпораціям-виробникам простіше замінювати одні ПФАС, у небезпеці яких вчені та влада вже переконалися, на інші, які ще не оголосили шкідливими. Враховуючи, що таких речовин багато тисяч, то можна “боротися зі шкодою від ПФАС” нонстоп.

Фото pexels.com