Як говорити з дітьми про смерть близьких?

Втрата близької людини – завжди несе з собою біль, сум, горе. Дорослому важко сприймати та переживати смерть близьких. Має пройти час, щоб оговтатись від цього та прийти в себе, пройти всі стадії горювання. Це за умови якщо людина розуміє, що саме відбувається.

А як говорити з дітьми про смерть близьких? Наразі ця тема дуже гостра та актуальна. Багато батьків, опікунів намагаються її уникати при розмові з дітьми. Здається, що ця тема табуйована в нашому суспільстві. Тому, коли дитина стикається з втратою близької людини, вона залишається сама зі своїми страхами, нерозумінням, фантазіями. Звідси можуть виникати фобії, які переслідують вже дорослу людину все життя. Тому, дитячі психологи дають дуже корисні поради – як саме говорити з дитиною про смерть.

Поради дитячих психологів

• Якщо близька людина померла – обов’язково необхідно сповістити про це дитину. Про це має говорити той, кому дитина довіряє найбільше та відчуває себе в безпеці поряд з ним.
• Підготуйтеся до розмови. Запитайте, що дитина знає про смерть? Як вона її уявляє собі? Скоригуйте це уявлення та повідомте про те, що помер/ла хтось з близьких.
• Будьте готові відповісти на всі запитання, які буде задавати дитина на доступній їй мові.
• Обов’язково говоріть дитині, що ви її любите та не покинете.
• Намагайтесь підтримувати той розпорядок дня, до якого дитина звикла. Садочок, школа, гуртки, казки на ніч, мультики або фільми разом. Життя має продовжуватись – протікаючи у тому самому руслі.

Не забувайте: дитячі фантазії безмежні

Тому, коли ви говорите з дитиною про смерть близьких – намагайтесь відповідати чесно. Скажіть, що людина помирає тоді, коли її тіло перестає функціонувати. При цьому будьте готові до того, що побачивши мертвого жука або птаха, дитина може торкатися його палкою (щоб дослідити це).

• Якщо це дитина до 7-9 років – не бажано використовувати метафори на кшталт “Він/вона зараз на небі”, “Перетворився на хмаринку”, “Став піском або дощиком”, “Пішов/ла від нас” та інші подібні. Дитина може не зрозуміти та вигадати собі наприклад, що хмари або пісок – це багато мертвих людей. А отже, коли йде дощ, треба тікати, бо померлі можуть її забрати. Якщо використати фразу “Пішов/ла від нас” – це може бути сприйнято, що її покинули.
• Дайте дитині час, щоб пережити горе. Не намагайтесь її розважити та переключати на щось позитивне. Сум, сльози – це нормальна реакція. Головне, щоб поряд з нею був хтось з близьких, хто зможе підтримати, вислухати її страхи, посумувати разом.
• Також важливо добре згадувати померлу людину з дитиною. Спогади, які пов’язані з минулим, де ця людина була живою. Як сміялись, обіймались, про що говорили, що робили. Так, ви сформуєте у пам’яті дитини світлі згадки та відчуття, що її любили і не покинули.
• Заведіть книгу пам’яті про померлу людину. Вклейте туди фото з її зображенням. Напишіть поряд те, що дитина хотіла б сказати померлому. Можливо, слова любові, суму, прощання.

Таким чином, якщо ви будете чесними з дитиною та приділяти їй достатньо уваги, ви розвієте її страхи та допоможете пережити сум. Дитячий психолог Світлана Ройз рекомендує ось таку літературу – книги, які бажано батькам або близьким прочитати разом з дітьми.

Література

1. «Таємниця життя і смерті», Світлана Ройз, видавництво «ВСЛ».
2. «Плутон», Валентина Вздульська, видавництво «Vivat» (книга про хлопчика, у якого померла собака Плутон).
3. «Що таке смерть», Ейтан Боріцер, видавництво «Чорні вівці».
4. «Мій дідусь став привидом», Кім Фупц Окесон, видавництво «Чорні вівці».
5. «Моя Ба», Tania Stus, видавництво «Ранок» (про померлу бабусю).
6. «Мій дідусь був черешнею», Анджела Нанетті, видавництво «ВСЛ».
7. «Перлинка, наш метелик», Туула Пере, «Видавничий центр, 12» (про загиблу сестру).
8. «Небеса Анни», Стіан Гулле, «Видавництво» (про дівчинку й татуся, які сумують по мамі).

Бережіть себе та своїх близьких!

Нагадуємо, що раніше ми вже розповідали про підтримку дітей, що зазнали ушкоджень внаслідок бойових дій. Поділіться цією інформацією з друзями, це важливо!

Ілюстрація beitdan.org.ua