Всюди, де вчені шукають ознаки присутності мікропластику, вони його знаходять. У їжі, воді, повітрі, і в частинах людського тіла. Не дивно, коли його знаходили у стравоході чи кишечнику, це можна зрозуміти. Невизначеність залишалася із внутрішніми органами, які не піддавалися безпосередньому впливу навколишнього середовища. Тепер сумніви розвіяні: навіть у людей, які перенесли кардіоманіпуляції, знайшли мікропластик в серці.
Мікропластик – це фрагменти пластику шириною менше п’яти міліметрів. Дослідження показали, що вони можуть проникати в організм людини через рот, ніс та інші відкриті частини тіла. Але залишалося питання про наявність пластику у внутрішніх органах. У пілотному експерименті китайські дослідники зібрали зразки тканини серця у 15 осіб прямо під час операцій на серці, а також зразки крові до та після процедури у половини учасників.
За допомогою прямої лазерної візуалізації в інфрачервоному діапазоні вчені виявили в серці частинки розміром від 20 до 500 мікрометрів із восьми типів пластику, включаючи поліетилентерефталат (міститься у пластикових пляшках), полівінілхлорид та поліметилметакрилат. Цей метод допоміг виявити від десятків до тисяч окремих частинок мікропластику у більшості зразків тканин. Хоча кількість і матеріали відрізнялися в учасників. Усі зразки крові також містили частинки пластику, але після операції їхній середній розмір зменшився. Наукова робота опублікована в ACS Environmental Science & Technology.
Вчені дійшли висновку, що різні частки мікропластику можуть накопичуватися та зберігатися у серці та внутрішніх тканинах. Причому різноманітність виявленого мікропластику у взятих взірцях тканин і крові після операції зросла. Тобто частина пластику могла бути занесена в організм саме під час хірургічного втручання. Таким чином, інвазивні медичні процедури — це ще один шлях потрапляння мікропластику в організм, що забезпечує йому прямий доступ до кровотоку та внутрішніх тканин. Автори у своїй роботі також зазначили, що наявність полі(метилметакрилату) у придатку лівого передсердя, епікардіальної жирової тканини та жирової тканини перикарду не можна пояснити випадковим внесенням матеріалу під час операції.
Зверніть увагу, раніше HUBZ писав, що мікропластик здатен проникати у мозок.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.