Сонячне світло проникає крізь розбиті вікна, освітлюючи запорошені меблі та уламки скла. Розкидані по підлозі речі і документи офісу Олександра Вінковського, нагадують про недавнє минуле. Життя директора київського підприємства УТОС, де працювали люди з порушеннями зору, на “до” і “після” розділив напад Росії. “До” були життя і плани, активна діяльність, робота і значуща роль у суспільстві. “Після” – тільки страх і тривога. Так ситуацію на підприємстві, яке давало відчуття ґрунту під ногами майже сотні людей, описало Associated press.
Вінковський не бачить масштабів шкоди, завданої уламками одного з російських безпілотників по українській столиці минулого місяця. Але він знає, що 80 осіб, у тому числі 54 особи з інвалідністю, які працювали там на виготовленні вимикачів, розеток і вішалок, зараз без роботи.
“Людина з порушенням зору йде на роботу не лише для того, щоб заробити гроші. А й для того, щоб спілкуватися, взаємодіяти, бути певним чином частиною суспільства”, – сказав Віньковський. “І я не знаю, як оцінити цю втрату” – додав він.
Втрата місця роботи в УТОС є лише одним із багатьох викликів, з якими стикаються слабозорі люди по всій Україні після нападу Росії. Минулого місяця, коли РФ зосередилася на нічних обстрілах столиці, жах війни помножився на системний терор. Адже нічна небезпека для людей з порушеннями зору є удвічі більшою, коли орієнтація у просторі складна, а звуки вибухів, навіть далекі – жахають.
“Людина з порушенням зору не може визначити, де стався вибух. Для нас кожен вибух сприймається так, ніби стався просто у них вдома. Ми не знаємо масштабів того, що сталося, і це створює додатковий стрес”, – пояснив Вінковський.
Зверніть увагу, раніше HUBZ писав про те, як говорити з дітьми про інвалідність.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.