На тлі обстрілів, масових відключень світла, води та опалення моральний стан українців помітно підірваний, і з цим важко сперечатися. У такі складні часи дедалі сильніше виникає бажання вірити в переконання про запланованість подій і чиюсь конкретну відповідальність за те, що відбувається навколо. І цьому, як не дивно, є цілком логічне наукове пояснення.
Теорії змови – не нове явище, вони існують у суспільстві століттями. За життя більшість людей чули принаймні одну з них: наприклад, що поширення COVID-19 пов’язане з вишками 5G або що глобального потепління не існує. Як зазначається в матеріалі Verywell Mind, досі не виявлено жодної культури, яка б не мала певних змовницьких переконань.
Однак сьогодні теорії змови поширюються особливо стрімко – не лише через складні обставини, спричинені війною, а й завдяки розвитку соціальних мереж, інтернету та можливості для будь-кого створювати й поширювати контент без перевірки фактів.
З наукової точки зору, теорією змови вважають припущення про причинно-наслідкові зв’язки або приховані закономірності між певними подіями чи людьми. Чому саме припущення? Тому що виконавці або замовники таких подій зазвичай зображуються як таємні сили, дії яких приховані від суспільства. Їм приписують намір нашкодити людям або досягти власної вигоди, а саму спільноту змовників подають як таку, що стоїть «над» звичайними людьми та контролює процеси.
Чому ми хочемо вірити в теорії змови?
Попри абсурдність багатьох таких ідей і нестачу доказів, вони знаходять прихильників, особливо серед людей, які відчувають загрозу для себе, свого статусу або майбутнього. Дослідження показують, що більш схильними до віри в конспірологію є ті, хто почувається ізольованим від спільноти, не має відчуття приналежності та перебуває в умовах низького рівня добробуту.
У статті Verywell Mind пояснюється: конспірологія апелює до базових особливостей людської психіки. Мозок людини постійно шукає закономірності й намагається осмислити те, що відбувається навколо. Навіть здатність «бачити» образи в хмарах – приклад того, як ми намагаємося структурувати світ.
Тому людині природно шукати зв’язки й пояснення, а теорії змови пропонують прості відповіді на складні, заплутані та хаотичні події. Це може давати хибне, але психологічно привабливе відчуття безпеки.
Віра в конспірологію не виникає на порожньому місці. Часто їй передують травматичні події, наприклад, смерть близької людини, пережитий стрес або тривале відчуття небезпеки. У такому стані, поєднаному з життєвими труднощами, людина може розчаруватися, розгніватися або стати більш підозрілою до влади, експертів і державних інституцій.
Одна та чітка відповідь
Підґрунтям для виникнення теорій змови також є брак інформації або її суперечливість, так само, як і у випадку з чутками. Коли людина не отримує чітких відповідей, тема швидко обростає здогадками та припущеннями. Через конспірологію люди досягають так званого «когнітивного завершення» – отримують одну просту й зрозумілу відповідь, яка не залишає простору для сумнівів і запитань «чому».
Крім того, теорії змови можуть давати відчуття контролю та безпеки, яким би парадоксальним це не здавалося. Люди, які відчувають безсилля перед випадковими або непередбачуваними подіями, використовують їх як механізм психологічного захисту – своєрідну ілюзію автономії в умовах хаосу.
«Ми розуміємо правду, а вони – ні»
Для ізольованих людей віра в теорії змови також може стати способом знайти спільноту. У таких групах їх підтримують і цінують за «спільне знання», що задовольняє базову потребу в соціальних зв’язках. У змовницькому мисленні часто закладена модель позитивного сприйняття себе: «ми розуміємо правду, а вони – ні».
Психологи також звертають увагу на зв’язок між конспірологією та нарцисичними рисами характеру. Заглиблюючись у тему, прихильники теорій змови починають вважати себе експертами або тими, хто «відкриває очі» суспільству.
Діджиталізація зробила свій внесок у поширення теорій змови: сьогодні кожен має доступ до безлічі джерел інформації й може самостійно «знаходити докази» на користь власних переконань, формуючи замкнені інформаційні бульбашки.
Ми самі віримо в те, що хтось так вчинив
Людина здатна уявляти, що думають інші, і припускати їхні мотиви – цю здатність у психології називають «теорією розуму». Деякі дослідники вважають, що теорії змови можуть бути наслідком її надмірного використання.
У такому випадку людина надто швидко й автоматично робить висновки про наміри, мотиви та мислення інших, навіть не маючи для цього достатніх підстав. Саме це створює ґрунт для підозр, змов і віри в приховані сценарії.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.