Терор Росії як прірва. Таким кордоном крізь життя кожного з нас проліг великий і глибокий, безкраїй “окоп” неспровокованої нами війни. Позаду – бажання, мрії, цілі, плани, сподівання. У сьогоденні розпач. “Завтра” вкрите густою імлою тривоги. Які мрії, які плани? Тут вижити б.. Вмикаємо логіку ми, і несподівано для себе потрапляємо у тенета психіки, упіймавши синдром відкладеного життя. Перечекати і жити! Дожити і мріяти! Е, ні, реальність так не працює. Життя – тут і зараз, нехай навіть в окопі. І ми мусимо знайти сенс жити далі, щоб перебратися на той бік прірви.
Синдром відкладеного життя швидко набуває поширення серед уражених реальністю українців. Ми ніби ставимо життя на паузу в очікуванні більш сприятливого моменту. А від того, що не можемо планувати майбутнє, відчуваємо роздратування, занепокоєння і хронічний стрес. Як переграти ситуацію на свою користь навіть у таких обставинах, розповіла кандидатка психологічних наук, завідувачка лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту ім. Костюка НАПНУ Яніна Омельченко.
За словами психологині, стан апатії, втрати сенсу життя дуже сильно проявляється серед тих, хто звертається нині по психологічну допомогу. І такі переживання серед українців, особливо вимушено переміщених чи то в межах України, чи то за її кордони, зараз типові.
Вивільняємо почуття і “проживаємо” їх
Експерт радить самотужки, а краще за допомоги психолога витягти назовні всі почуття і максимально прожити їх. Гнів? Біль? Відчай? Злість? Туга?. Витягайте все і дайте волю емоціям. Кричіть, плачте, гризіть подушку, бийте стіну, кришіть посуд.. все, що знадобиться.
Коли вдасться вивільнити почуття, можна розробити для себе індивідуальну програму реабілітації. Вона міститиме і спеціальні вправи антистрес, і дихальні вправи, і вправи для відновлення ресурсу.
Шукаємо власний сенс продовжувати жити
Пошук свого індивідуального сенсу, важливої цілі – це завдання кожної людини. Знайти ціль в складних умовах непросто, але можливо.
Але у будь-якому разі для пошуку сенсу потрібен ресурс. Бо в стані апатії його дуже важко знайти. Натомість стан легкої депресії може навіть допомогти у цьому, адже в такому стані ми більше розмірковуємо, зупиняємо плин звичних справ. І це якраз може сприяти пошуку власних сенсів.
Щоби самотужки відшукати власні стимули і сенси, потрібно:
- виписати свою ієрархію цілей, які можуть бути пов’язані, чи з соціальним життям, чи з родиною, чи з якимись індивідуальними прагненнями тощо;
- визначити ті з них, які найбільше зараз резонують, найбільше викликають відчуття, що це те, що треба: ця ціль для мене важлива, і вона допоможе мені впоратися з обставинами.
Наповнюємо себе внутрішнім ресурсом
Які б не були обставини, кожного разу ми можемо знаходити причини, чому засмутитися. І наш стан свідомості має бути таким, щоб допомагав нам долати ці обставини, а не навпаки – підсумовує Яніна Омельченко.
Зверніть увагу, раніше HUBZ розповідав, що за результатами соціологічного дослідження, третина молоді скаржиться на погіршення психічного здоров’я.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.