Що таке синдром Туретта і чи небезпечний він?

Синдром Туретта – це невиліковне неврологічне захворювання, яке характеризується присутністю моторних і вокальних тиків. Особливість цього розладу полягає в непередбачуваності й імітації непритаманних поведінкових реакцій.

Точна причина причина виникнення синдрому не повністю зрозуміла. Проте науковці вважають, що на його появу впливають різні фактори, включаючи генетичні, нейрохімічні та навколишнє середовище.

Можливі причини виникнення синдрому Туретта

• Генетичні фактори

Дослідники встановили, що синдром Туретта має сильний генетичний компонент. Якщо один із батьків має цей синдром, є підвищений ризик його передачі дітям. Однак вирішальним є не лише наявність чи відсутність сімейної спадковості, але й інші фактори.

• Нейрохімічні фактори

Зміни в роботі нейромедіаторів (хімічних речовин, які передають сигнали в мозку) можуть грати роль у розвитку синдрому Туретта. Зокрема, дисфункція допаміну та інших нейротрансмітерів може бути пов’язана з проявами синдрому.

• Структурні зміни головного мозку

Деякі дослідження показують, що зміни в структурі мозку можуть впливати на виникнення та розвиток синдрому Туретта. Особливо це стосується кори головного мозку, базальних гангліїв і мозолистого тіла.

• Імунологічні фактори

Іноді синдром може розвиватися після інфекційних захворювань. Імунологічна реакція організму на інфекцію може викликати порушення неврологічних процесів.

• Стрес та середовище

Стрес та інші фактори навколишнього середовища можуть поглибити симптоми синдрому Туретта у людей, які вже схильні до цього розладу.

Загалом фахівці зазначають синдром Туретта – це складний розлад з багатьма факторами, і точна причина може відрізнятися від людини до людини.

Які ознаки синдрому Туретта?

Синдром Туретта проявляється тиками — раптовими і переривчастими рухами або звуками. За характером прояву тики можуть бути моторними та вокальними. Симптоми синдрому:

• свербіж, поколювання та напруження в кінцівках;
• мимовільні звуки з горла (кректання, гавкіт, прочищення горла, кашель);
• смикання головою і шиєю;
• потискання плечима;
• часте кліпання;
• мимовільні рухи ротом або носом;
• повторення власних або чужих слів і фраз (палілалія та ехолалія);
• мимовільне використання нецензурних слів (копролалія).

Тики можуть бути простими і складними. Прості характеризуються раптовістю і стислістю, вони зачіпають обмежену кількість груп м’язів. Складні тики — це чіткі та скоординовані рухи, що задіюють різні групи м’язів.

За словами фахівців, прояв симптомів синдрому Туретта посилюється на тлі стресу, тривожності або втоми. Також ознаки можуть виникати під час сну, змінюватися з плином часу.

Чим небезпечний синдром Туретта?

Синдром Туретта не є небезпечним для організму. Люди з розладом можуть вести звичний спосіб життя. Синдром  може супроводжуватися іншими неврологічними порушеннями і бути причиною поведінкових проблем. Із захворюванням пов’язані розлади аутичного спектра, тривожність і порушення сну, складність із контролем емоцій. Також люди можуть відчувати пов’язані з тиками болі, наприклад, голови, шиї, щелепи.

Як діагностують хворобу Туретта?

Діагностика здійснюється у віці до 18 років. Лікар може визначити синдром Туретта за моторними та голосовими тиками, які є в пацієнта понад один рік.

Не існує медичного тесту на синдром Туретта. Під час консультації невролог збирає анамнез і вивчає симптоматику пацієнта,аналізує частоту тиків і характер їхнього прояву.

Які методи лікування синдрому Туретта?

Лікування синдрому Туретта спрямоване на контроль тиків, які спричиняють біль і травмування, стрес, а також асоціальну поведінку. Серед методів лікування:

1. Поведінкова терапія. Метод лікування здатен зменшити кількість тиків, їхню тяжкість і вплив на соціальну активність.
2. Медикаментозне лікування. Можуть призначатися стимулятори, антидепресанти або альфа-адренергічні агоністи. Також призначаються нейролептики, що обмежують активність дофаміну в головному мозку, який може посилювати тики.
3. Комплексне поведінкове втручання при тиках. Лікар вивчає типи тиків і ситуації, в яких вони проявляються. У процесі лікування пацієнт опановує методи релаксації та контролю тиків. Наприклад, при тику, який супроводжується тертям голови, людина може схрещувати руки на колінах.