Легкий ляпас по попі за непослух, штовхання через невирішений приклад з математики, щипки «за неповагу» – усе це приклади фізичних покарань, поширеної форми дисципліни, яку багато хто й досі застосовує, помилково вважаючи, що це навчить дитину повазі, зосередженості та слухняності. Насправді ж це поступові кроки до руйнування дитини та її особистості.
За оцінками ВООЗ на серпень 2025 року, у світі близько 1,2 мільярда дітей віком від 0 до 18 років зазнають тілесних покарань удома. Дані з 58 країн свідчать: 17% дітей протягом останнього місяця стали жертвами найжорсткіших форм фізичного насильства: ударів по голові, обличчю, вухах або сильних і багаторазових ударів.
В Україні про застосування фізичних покарань повідомляють близько 32% батьків та опікунів. Значно гірша ситуація спостерігається у деяких країнах Африки, де понад 70% дітей стають жертвами насильницьких форм виховання. Окрім дому, діти можуть ставати тідесних жертвами покарань і у школах, хоча, за даними ВООЗ, ця практика там менш поширена.
Звіт «Тілесні покарання дітей: вплив на громадське здоров’я» зазначає, що у групі найбільшого ризику:
- діти з інвалідністю;
- діти батьків, які самі зазнавали фізичних покарань;
- а також ті, чиї батьки мають залежності, депресію чи інші психічні розлади.
Ситуацію погіршують і суспільні чинники: бідність, расизм і дискримінація.
Чи є насильницькі форми виховання корисними?
У ВООЗ наголошують: тілесні покарання не приносять жодної користі для поведінки дитини, не сприяють її розвитку чи добробуту. Окрім негайних травм, які отримує дитина, вони запускають небезпечні біологічні процеси: підвищують рівень гормонів стресу, змінюють структуру й функції мозку, що може мати серйозні наслідки для розвитку дітей. Аналіз даних із 49 країн із низьким та середнім рівнем доходу показав: діти, які зазнають тілесних покарань, у середньому на 24% рідше відповідають віковим критеріям розвитку, ніж їхні однолітки, які не переживають такого досвіду.
Не менш серйозним є й психічний тягар. Діти, яких карають фізично, частіше страждають від тривожності, депресії, низької самооцінки та емоційної нестабільності. У дорослому віці ці наслідки не зникають: вони можуть проявлятися у вигляді хронічної тривоги, депресивних розладів, залежностей та навіть думок чи спроб суїциду.
Проте вплив тілесних покарань не обмежується і цим: діти, які їх зазнають, можуть ставати агресивними, мати труднощі з навчанням, а подорослішавши – бути схильними до насильницьких і кримінальних дій та вести антисоціальний спосіб життя. Поширення фізичних покарань призводить до толерування насильства в суспільстві й щороку погіршує ситуацію.
Відповідальність
В Україні за жорстоке поводження з дітьми передбачена кримінальна, адміністративна або цивільно-правова відповідальність. Жорстоким поводженням з дитиною вважається будь-яка форма фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над нею. Фізичним насильством вважається будь-яке покарання, що передбачає застосування фізичної сили з метою спричинити біль або дискомфорт. На думку ВООЗ, законодавчої заборони тілесних покарань недостатньо. Необхідно поєднувати її з інформаційними кампаніями для батьків, опікунів і вчителів, щоб просувати ненасильницькі методи виховання.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.