“Туга – це місце невідоме нам, поки ми самі там не побуваємо. Ми усвідомлюємо, що близькі люди можуть померти, але точно не знаємо, що нас очікує в перші дні та тижні після втрати”. Це – слова американської письменниці Джоан Дідіон. Вона описала свої почуття в першій рік після смерті чоловіка у надзвичайно емоційній сповіді “Рік магічного мислення”. Теорія про п’ять стадій горя – заперечення, гнів, компроміс, депресію та прийняття – міцно вкоренилася в масовій культурі, пише CNN.
Сучасну класифікацію розробила психолог Елізабет Кюблер-Росс, яка працювала зі смертельно хворими пацієнтами і розпитувала про їхні передсмертні переживання.
Втім, системної перевірки концепція про п’ять етапів скорботи не проходила. І лише на початку 2000-х дослідники Єльського університету вперше взялися за цю тему. Протягом трьох років вони опитали 233 людей, які втратили кохану людину. Інтерв’ю проводилися приблизно через шість, одинадцять і дев’ятнадцять місяців після смерті.
Приблизно через півроку майже всі учасники дослідження зазначали зменшення негативних емоцій, але повного одужання це не означало. Туга за померлим може тривати роками, але зрештою більшість людей справляється з горем.
Ці 5 стадій переживання горя – заперечення, гнів, компроміс, депресію та прийняття – в кожному окремому випадку можуть проходити не в такій послідовності. Вони можуть у часі накладатися одна на одну. Одна стадія може тривати 3 – 6 або більше місяців, і на її тлі людина переживатиме інші стадії.
Є багато моделей переживання, але кожен досвід індивідуальний
Є багато моделей, розкритих дослідниками, які розповідають, як люди переживають горе. Якщо говорити про кризи – то надзвичайно важливими є перші 48 годин. Тому що це шок, неприйняття, невіра. Людей, які переживають таке горе, не можна жаліти в такі моменти, треба підтримувати. Надзвичайно важливими є дотики – за плече, за руку. Потрібно допомогти саме розділити горе.
Наступна кризова ситуація триває 2-5 тижнів. Тут фактично людина переважає почуття болю, розпочинається певна агресія, злість, гнів, яка може бути повернута до близьких людей. Бо людина не розуміє, як інші можуть повернутись до звичного життя, коли вона переживає такі події. Але це також нормальні природні прояви. Тут має бути розуміння і легка ненав’язлива підтримка для людини.
Десятки досліджень, проведені у цій сфері, однозначно свідчать про те, що “правильного” способу оплакувати кохану людину просто не існує. Всі переживають горе по-різному, і це природно. Відчуття втрати залишається, але туга згодом минає, принаймні в більшості людей. Певний “сценарій” того, що людина переживатиме далі, може дещо заспокоювати, але, на жаль, реальний досвід часто відрізняється від теорії.
Зверніть увагу, раніше HUBZ розповідав, як боротися із безсонням без пігулок.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.