Мозок — не комп’ютер і не сховище (дослідження)

Головний мозок – не комп’ютер, не процесор, не сховище інформації подібно до жорсткого диску. Новітня метафора, за допомогою якої сучасні науковці намагаються вивчити і систематизувати уявлення людства про головний орган тіла – така ж фікція, якими оперували попередні покоління. Про це заявив старший психолог-дослідник Американського інституту поведінкових досліджень і технологій Каліфорнії, редактор і журналіст Роберт Епштейн.

Хибне уявлення про мозок має історичне коріння

На його думку, наше хибне уявлення про мозок має глибоке історичне коріння. Втім остаточно в оману нас ввів винахід комп’ютерів у 1940-х роках. Ось уже понад півстоліття психологи, лінгвісти, нейробіологи та інші фахівці з людської поведінки стверджують, що людський мозок працює як комп’ютер. І помиляються.

“Як би не старалися вчені, що вивчають мозок і когнітивні процеси, вони ніколи не знайдуть у голові, приміром, копію 5-ї симфонії Бетховена. Чи копії слів, зображень, граматичних правил чи будь-яких інших типів образів довкілля. Звичайно, людський мозок насправді не порожній. Але він і не містить того, що, як думають люди, він має містити. Навіть таких простих речей, як “спогади”, у мозку немає,” – зауважив автор статті “Порожній мозок: ваш мозок не обробляє інформацію, не отримує знання і не зберігає спогади. Бо це не комп’ютер”.

Які моделі ототожнювали з роботою мозку та інтелекту

За словами Епштейна, через кілька десятиліть людство згадуватиме з посмішкою і “комп’ютерну” теорію роботи мозку. Як сьогодні ми згадуємо біблійську історію про те, що людину зліпили з ґрунту, і бог вдихнув у неї життя. На початку нашої ери побутувала гідравлічна модель роботи людського інтелекту. Коли розвинулась механіка, мозок людини стали порівнювати з механізмом. Коли стала популярною автоматика, з’явилась аналогічна метафора про роботу мозку. З чим працюємо, на те і переносимо свої фантазії. Зараз у моді комп’ютери..

Експеримент, який доводить, що мозок – не комп’ютер

Та як не крути, мозок не копіює і не переносить інформацію. Клітина не здатна ні зберігати, ні обробляти байти, твердить Епштейн. І як доказ просить охочого без підготовки, не підглядаючи, так би мовити, “по пам’яті” намалювати купюру в один долар США.

А тоді дістає долар і просить змалювати його, максимально близько до оригіналу. І пропонує порівняти обидва ескізи. Відтак те, що буцімто зберігається у “пам’яті”, має дуже мало спільного з реальністю.

“У мозку не існує ні “банків пам’яті”, ні шаблонів, ні стереотипів. Все, що потрібно від нас, щоб функціонувати у світі, — це щоб мозок змінювався впорядкованим чином у результаті нашого досвіду. І будь-які двоє з нас ніколи не зміняться однаково під впливом однакового досвіду. Якщо ми з вами відвідаємо один і той же концерт, то зміни, що відбуваються в моєму мозку, коли я слухатиму п’яту частину Бетховена, майже на 100 відсотків повністю відрізнятимуться від змін, що відбуваються у вашому мозку. Ці зміни, хоч би якими вони були, засновані на унікальній нейронній структурі, яка вже існує. Адже кожна структура розвивалася у нашому мозку протягом усього життя під впливом унікальних переживань”, – пояснює Епштейн.

А звідси два неочікувані висновки. По-перше, навіть у 2023 році ми знаємо про головний мозок людини мізерно мало достовірної інформації. Наука майже не знає достеменно, як саме працює мозок та інтелект людини.

Читайте також “ЛІКАРІ ВПЕРШЕ ВРЯТУВАЛИ ЛЮДИНУ, МОЗОК ЯКОЇ ІНФІКУВАЛА АМЕБА”.