Історики і сучасні медики часто висміюють методи лікування, описані у середньовічних текстах. Та можливо те, що зараз здається чистим шарлатанством, насправді було тонким розумінням психології пацієнта. Як виявилося, лікарі Середньовіччя розуміли і використовували “ефект плацебо”.
Слово “плацебо” з’явилося з тексту однієї з канонічних поминальних молитов — Placebo Domino in regione vivorum (“Я радуватиму Господа на землі живих”). Пізніше французький хірург Амбруаз Паре писав, що лікар повинен лікувати час від часу, полегшувати страждання часто, а втішати завжди. У цьому контексті і використовували латинське placebo. До XVIII століття всі ці рефлексії гуманізму закінчилися, і останнім привітом від лікаря втішаючого стали пігулки “плацебо”, які призначали “для загального зміцнення”. Складалися вони з цукрової пудри і борошна.
Тепер за сумнівне в науковому сенсі питання взялися філологи та медієвісти. У журналі Speculum вийшла стаття Ребеки Брекманн (Rebecca Brackmann) із Меморіального університету Лінкольна (США). Вона вивчила тексти трьох медичних трактатів, написаних в Англії в ранньому Середньовіччі: Лікувальна книга Бальда, Лікувальна книга III і Староанглійський травник (IX століття або трохи пізніше).
У ролі плацебо виступало твердження “біль скоро минеться”
У цих трактатах дано рецепти, а також описані методи лікування деяких недуг. Історики припускають, що збірки склали на замовлення корони або одного з великих землевласників під впливом освітніх реформ Альфреда Великого.
Брекманн звернула увагу, що ці тексти написані таким чином, щоб сприяти реакції пацієнта на прийняття ліків чи їх складові. Типовим прикладом вона назвала опис рецепта з використанням буквиці лікарської в “Давньоанглійському травнику”: “При болях у шлунку візьміть ту ж рослину, вагою дві монети, злегка прокип’ятіть у воді, потім дайте випити в теплому вигляді. Біль у шлунку зменшиться і заспокоїться, тож незабаром болю не буде”. Твердження про “біль минеться” супроводжує кожен рецепт, іноді повторюється по кілька разів.
Брекман вважає, що середньовічні медики помітили: якщо пацієнт має можливість регулярно розмовляти з лікарем, а той його втішає, розповідаючи, як все скоро буде в порядку, то лікування проходило успішніше. Тобто лікарі просто вмовляли пацієнтів: ви обов’язково видужаєте, іншого варіанту немає. А щоб недбайливі колеги не забували про важливість втіхи, вони включили такі звороти навіть у рецепти лікарських відварів.
Авторка дослідження також вважає, що деякі методи лікування, які справді є повним шарлатанством, теж не що інше як “ефект плацебо“. Пацієнт зробить те, що йому сказали, вірячи в успіх, і обов’язково одужає.
Ілюстрація: картина Егберта ван Хемскерка “Якоб Франц та його сім’я в хірургічній операційній”.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.