На варті життя: як лікарі-холодноярці рятують бійців 93-ї бригади

На варті життя: як лікарі-холодноярці рятують бійців 93-ї бригади
Автор:
Вони там, де гаряче. Лікарі-холодноярці щодня рятують життя, які намагається відібрати люта війна. У Міноборони опублікували фотомиті складних робочих буднів бойових медиків. Так виглядає боротьба за життя тих, хто повстав проти смерті. Бахмутський напрямок. На світлинах — лише частина їхньої щоденної важкої праці в тому вигляді, якою вона є насправді…

За кожним фото своя історія. Так, журналісти “Слідства.Інфо” провели ніч у стабілізаційному пункті 93-ої бригади “Холодний Яр”. Усе для того, щоб розповісти, якою ціною долається шлях до звільнення міста-фортеці.

У стабілізаційному пункті неподалік Бахмута абсолютна тиша, медики сплять просто на кушетках для поранених, однак різко підводяться від звуку мотора евакуаційного авто. Привезли бійців. Пусте і тихе приміщення вмить перетворюється ніби на мурашник: кожен із медиків береться за своє, санітари розрізають на поранених одяг, щоби швидше отримати доступ до ран.

Один з чоловіків важко дихає. У нього декілька уламків у тілі. Він отримав поранення ще вранці, проте евакуювати з позицій бійця вдалося тільки вночі.

Йому вводять сильне знеболювальне та оглядають поранення. За кілька хвилин має стати легше. На цьому етапі евакуації медики можуть зробити мінімум, лише аби стабілізувати бійця та направити далі — вже до лікарів у шпиталь. Там умови дозволяють робити складніші маніпуляції.

Пораненого військового звати Віталій. Його позивний “Перекладач”. Каже, така “посада” прилипла до нього ще з навчань у Великій Британії на самому початку служби. Бо в нього гарна англійська, тож захисник допомагав порозумітися побратимам та інструкторам.

Через сильне знеболювальне бійця нудить. Проте, він продовжує розказувати про дітей та дружину. Розмови відволікають.

“Діткам нічого не казав. Для них у мене все добре, тільки позитив. Я навчаюсь, я не воюю. Вони знають, що я у війську, але, де я, які задачі виконую — не знають. У мене просто діти вже дорослі більш-менш, то я стараюсь їх не засмучувати”, — каже Віталій.

А тим часом, медики попри втому продовжують робити свою нелегку роботу. Бо кожне врятоване життя – це крок до Перемоги.

Зверніть увагу, раніше HUBZ публікував серію матеріалів “Медики: щоденники війни”. Це історії медичних працівників, які відчайдушно та невпинно борються за життя кожного українця на фронті та в тилу, ризикуючи своїм власним життям.

Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Публікації HUBZ Inform не є медичними матеріалами. Якщо у вас виникли проблеми зі станом здоров'я - вам потрібно негайно звернутись до лікаря.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: