У Данії є бібліотеки, де замість книг можна “позичити” людину, щоб послухати її життєву історію протягом приблизно 30 хвилин. Мета цього проєкту — боротьба з упередженнями. Кожна людина має свій «заголовок»: «безробітний», «біженець», «біполярний», «бездомний» тощо. Слухаючи їхні історії, можна усвідомити, наскільки не варто «судити книгу за обкладинкою». Метод “живої бібліотеки” допомагає “читачу” зрозуміти, що чужий досвід варто поважати, а особливість людини – сприймати як варіант прояву природи. Цей інноваційний проєкт реалізується у понад 50 країнах. Він називається «Жива бібліотека».
Проєкт Ради Європи «Молодь за демократію в Україні» переклав українською мовою посібник «Не судіть за обкладинкою!» для тих, хто організовує Живу бібліотеку.
Першу в історії Живу бібліотеку (данською – Menneske Biblioteket) було організовано в Данії 2000 року на фестивалі в Роскілле. Початкова ідея належить данській молодіжній громадській організації під назвою «Зупини насильство» (данською – Foreningen Stop Volden). Її було втілено в межах заходів фестивалю. Жива бібліотека стала частиною програм Ради Європи у 2003 році. Поштовхом до її включення слугувало усвідомлення того, що права людини не можна захищати лише за допомогою юридичних текстів. Перше видання посібника «Не судіть за обкладинкою: посібник для тих, хто організовує Живу бібліотеку» було опубліковано у 2005 році.
«Із поширенням у світі концепція Живої бібліотеки все одно продовжувала реагувати на локалізовані контексти, зберігаючи водночас початкову мету – кинути виклик стереотипам, стигмі, упередженням і дискримінації», – йдеться у Посібнику.
Мета проєкту – допомога у налагодженні діалогу людей
Основна мета Живої бібліотеки – налагодити конструктивний особистий діалог між людьми, які зазвичай не мають змоги спілкуватися між собою, а відтак кинути виклик загальним упередженням і стереотипам.
Соціальний розрив людей зумовлюють соціально-економічні, політичні та культурні відмінності. Поняття “чужинeць” визначається як віддаленість, яку ми можемо відчувати щодо тих, хто живе поруч iзнами. 16-річний студент із Фінляндії швидше знайде спільну мову з іншим 16-річним хлопцем з Іспанії чи Туреччини, ніж із 50-річним безробітним заводчанином із його рідного міста, який живе неподалік.
В оточенні зображень і фрагментованої інформацїї про інших ми залишаємося сам на сам із власною уявою й переконаннями,a частіше – з упередженнями та стереoтиnами. Метод “живої бібліотеки” дає людям змогу поговорити особисто з незнайомцем/незнайомкою у структурованому.захищеному, але практично необмеженому середовищі. Ця програмa є однією з основних причин популярності та успіху Живої бібліотеки. Адже “читачі/читачки” можуть передбачити «ризик», на який вони йдуть, знайомлячись із «іншими».
Фото Wikipedia
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.