Лікарняні клоуни: хто вони і чому це важливо?

На перший погляд, словосполучення “лікарняний клоун” достатньо незвичне і може викликати багато запитань. Адже, професія клоуна — це про радість та сміх, а лікарня — більше про проблеми зі здоров’ям, біль та страхи. Однак, саме завдяки лікарняним клоунам, важкохворі пацієнти, люди з інвалідністю, діти, які позбавлені батьківського піклування, можуть відволіктись, зняти напруження, прожити певні відчуття. Безумовно, це серйозна емоційна підтримка. Сьогодні ми детальніше розповімо про цю вкрай важливу місію.

Лікарняні клоуни —  хто вони?

Сьогодні у більшості країн Європи та США лікарняний клоун – це повноцінна професія, головною метою якої є надання емоційної підтримки.  Лікарняна клоунада з’явилась у США ще у далекому 1986 року. Зараз у світі існує понад 30 організацій, які спеціалізуються на таких шоу. І більшість з них — волонтерські.

Наприклад, у 1994 році в Австрії була заснована некомерційна організація “Red noses Clowndoctors”, а у 2003 році було створено благодійний фонд “Red noses Clowndoctors International” (RNI). Зараз він є однією з найбільших груп лікарів-клоунів у світі з локальними організаціями в одинадцяти країнах. Команда фонду розробила широкий спектр спеціальних форматів у межах своїх програм не тільки для хворих дітей та дітей з інвалідністю, а й для пацієнтів третього віку. З 2014 року RNI також співпрацює з міжнародними організаціями та відправляє спеціально підготовлені команди клоунів у місії “Emergency Smile” у кризові райони.

Лікарняні клоуни в Україні

В Україні лікарняна клоунада, на превеликий жаль, існує лише на волонтерських засадах. Так, наприклад, у 2006 році поляк Ян Томаш Рогала переїхав до міста Дніпра, де почав, у якості клоуна на ім’я Ліхтарик, відвідувати відділення дитячих лікарень. А в 2012 році Ян відкрив школу лікарняних клоунів, в якій досі безкоштовно проходять заняття з підготовки волонтерів і навчання їх основам лікарняної клоунади. 

Активно представлена лікарняна клоунада і в місті Рівне. Там, у 2012 році колишній вчитель історії та правознавства, згодом ветеран АТО, — Тарас Обоїста заснував волонтерський рух “Лікарняні клоуни “Червоні носи”, який наразі активно функціонує та співпрацює з іншими організаціями в різних містах України.

Ще дві потужні команди лікарняних клоунів працюють у Києві. Одна в “Національному інституті раку” за підтримки Фонду допомоги онкохворим дітям “Краб”, інша – у дитячій спеціалізованій лікарні Охматдит за підтримки БФ “Таблеточки”.  

Специфіка роботи з дітьми та підлітками 

Якщо говорити про роботу лікарняних клоунів з важкохворими дітьми та дітьми з інвалідністю, то насамперед, вони допомагають лікарям налагодити контакт з дитиною, часто супроводжують дітей на медичні процедури та операції, або просто приходять до них у палату, щоб погратися. 

Втім, місія лікарняних клоунів не завжди про сміх. Насамперед, це про те, щоб дати дитині можливість прожити потрібні емоції, включаючи страх, тривогу та навіть агресію. Крім того, це про те, щоб дитина почувала себе особистістю, а не об’єктом медичних маніпуляцій. Саме тому, лікарняні клоуни присутні у палаті виключно зі згоди та бажання самої дитини.

“Ми завжди питаємо дитину, а не маму, чи можна зайти у палату. Буває, що мама, коли бачить клоунів, то одразу кличе їх у палату, але коли дитина проти, щоб ми зайшли, то ми залишаємося за дверима. Можемо пантоміму порозганяти, чи просто подуркувати на емоційно безпечній для дитини відстані. І це теж дає неабиякий ефект. Бо дитина, відчуває, що вона особистість, що від неї щось залежить, чи до неї дослухаються. Бо часто в лікарні клоун — єдиний кому дитина може відмовити”, — розповідає одна з лікарняних клоунес Охматдиту Ольга Булкіна.

Якщо з меншими дітьми лікарняні клоуни насамперед граються, то взаємодіяти з підлітками, що лікуються важче, але й іноді навіть цікавіше. За словами Ольги Булкіної, з підлітками можна грати у “Крокодила”, влаштовувати у палаті імпровізовані вечірки або просто жартувати.

Специфіка роботи з дорослими

Варто зазначити, що в Україні довгий час лікарняні клоуни працювали лише для дітей, але згодом почали системно ходити і до дорослих. 

Лікарняний клоун Юрій Яцюк з рівненських “Червоних носів” згадує, що, коли вперше прийшов у лікарню до дітей у 2014 році ,– було зовсім не страшно. Інша річ – у Одеському військовому шпиталі у 2015 році. 

“Ми були там у рамках фестивалю. Сцена, концерт, а потім пішли у палати до тих, хто не ходив. Нам сказали: “Тут майже всі “кіборги”. У мене ноги ніколи так не тремтіли, поки ми до них не зайшли. Але раптом виявили, що вони теж, як діти”, – розповідає Юрій.

Коли “Червоні носи” поверталися з Одеси додому, військові знайшли їх у соцмережі і написали, що завдяки іграм вивільнили багато негативу, який могли проявити до рідних.

Окрім дорослих пацієнтів, лікарняні клоуни також активно взаємодіють з батьками дітей, і ця робота є особливою. Адже, зазвичай емоції хворої дитини залежать від батьків. Діти борються доти, доки це роблять їхні мама і тато. 

Найважче у роботі лікарняного клоуна

Найважче у роботі лікарняного клоуна – знайти лінію розмежування між собою і своєю роллю. Насамперед, це означає не звикати до пацієнтів, не заводити друзів, не прив’язуватися. Дуже важко, коли людина йде із життя.  Клоуни зізнаються, що іноді потребують багато часу, щоб “відійти від виходу”.

“Буває емоційно важко. Годину просто дивишся у стіну. Щоразу після виходу ми все обговорюємо, вивільняємо емоції, бо вони не завжди хороші. У лікарні віддаєш позитив, а негатив – забираєш. Іноді самі спілкуємося із психологами”, –  розповідає лікарняний клоун Артем Алексєєв з “Червоних носів”.

Як бачимо, бути лікарняним клоуном — надзвичайно складна місія. Для цього людині потрібно мати не тільки бажання, але й набір певних особистих навичок (Soft skills). Ці люди роблять набагато більше, ніж розважають. І про них, про їхню роботу, варто розповідати. Сподіваємось, що настане час, коли і в Україні, лікарняний клоун стане повноцінною професією.

Зверніть увагу, раніше HUBZ писав про кімнату сенсорної релаксації для дітей, які потребують психологічної реабілітації через війну.