Рівний доступ до медичних послуг для всіх громадян держави в усіх куточках України. Це одне з неформальних гасел медичної реформи. 6 років уже позаду, купа завдань попереду і скромні здобутки у портфелі. Та яка у країні ситуація з доступом людей з інвалідністю (ЛЗІ) до послуг у галузі сексуального та репродуктивного здоров’я? Тим паче, коли мова про доступ жінок з інвалідністю до послуг гінеколога. Відповідь на це питання шукали учасники Національного круглого столу, організованого благодійними фондами, МОЗ за участі представників профільних фондів ООН.
Як привід для зустрічі обрали пілотний проект з обладнання гінекологічних кабінетів безбар’єрного доступу у дванадцяти областях України. У цих кабінетах створені всі умови для комфортного обслуговування жінок з різними запитами і потребами. Проект реалізовує Благодійний фонд “Здоров’я жінки і планування сім’ї” за підтримки ООН.
Доступ ЛЗІ до медичних послуг: ситуація по країні
Благодійники вирішили презентувати локальний досвід свого пілотного проекту державі. І спонукати МОЗ та профільний комітет Верховної Ради поширити цей досвід по всій країні та у різних галузях медичного обслуговування. Представниці громадських організацій, жінки з інвалідністю, розповіли про складнощі, з якими стикаються пацієнтки на шляху до кабінету лікаря. Попри декларації медициною наміру стати ближчою для пацієнта, мета все ще далека від реалізації.
“Ми не можемо сказати, що послуги не надаються. Питання в тому, що — в якому обсязі, яка їхня якість, яка задоволеність пацієнтів, котра ніколи не вивчається. Ми не маємо зворотного зв’язку. У нас поки питання стоїть так: добрався? Зустрівся? І це вже велике благо. Але процес зрушився з місця”, — зазначила очільниця Благодійного фонду “Здоров’я жінки та планування сім’ї” Галина Майструк.
У МОЗ зауважили, що ситуація з доступом до медичних закладів людям з інвалідністю неоднакова по всій країні. І часто залежить від позиції місцевої влади та адміністрації закладу, а також від того, наскільки сучасною є сама лікарня.
“Коли формуються пакети медичних послуг, які фінансуються у межах Програми медичних гарантій, туди закладається принцип безбар’єрного доступу. Всі лікарні, які хочуть отримувати гроші за Програмою, повинні у себе облаштувати доступність.. З 2017 року ми бачимо певний прогрес. Хотілося б бачити цей процес швидшим, але ми в цьому плані рухаємося”, — пояснила завідувачка сектору охорони психічного здоров’я департаменту МОЗ Яна Українська.
Актуальність проблеми швидко зростає через війну
В Україні, станом на початок 2020 року, було зареєстровано 2,7 млн людей з інвалідністю. З них — 163,9 тисяч — це діти. Офіційна статистика враховує не більше двох третин реальної кількості людей з інвалідністю. І це довоєнна цифра. Не виключено, що до кінця поточного року вона може подвоїтися. Тож доступ жінок з інвалідністю до послуг гінеколога, як і загалом доступ людей з інвалідністю до медичних послуг — питання, яке набуває актуальності з кожним днем.
Читайте також “Коректна мова: як говорити про людей з інвалідністю?”.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.