Вигорання лікарів в Україні – це не лише ознака фізичного та емоційного виснаження від роботи. Це індикатор того, що система, яка мала б захищати медиків і забезпечувати партнерські стосунки між лікарем і пацієнтом, фактично залишає їх сам-на-сам із бюрократією, агресією та нереалістичними очікуваннями.
Лікарі часто працюють понаднормово: відповідають пацієнтам у месенджерах, беруть додаткові декларації, часу й ресурсів. При цьому вони практично позбавлені можливості впливати на правила гри або отримувати ефективний зворотний зв’язок від державних інституцій.
Саме тому Академія сімейної медицини України (АСМУ) тривалий час веде адвокаційну діяльність, спрямовану на захист прав лікарів та усунення системних дисбалансів. Ми поговорили з Яриною Пікулицькою, лікаркою приватного медзакладу, та Ігорем Паюком, лікарем комунального медзакладу, про проблеми, пов’язані з деклараціями, відповідальністю сторін та співпрацею з НСЗУ.
Декларація: задум і реальність
Декларація – це документ, що підтверджує вибір пацієнта та встановлює партнерство з лікарем первинної медичної допомоги. Пацієнт має право добровільно обрати фахівця, лікар бере на себе професійні зобов’язання щодо піклування про здоров’я, а НСЗУ компенсує вартість послуг у межах Програми медичних гарантій.
Однак, як зазначають фахівці, декларації часто не працюють, як договірні відносини.
Ярина Пікулицька наголошує, що система хитнулася з однієї крайності в іншу:
«Втікаючи від патерналізму, українська система охорони здоров’я попала в іншу крайність – коли пацієнту можна все, а лікарю нічого».
Одним із найбільш спірних питань є механізм розірвання декларацій. Пацієнт може легко розірвати документ, а от лікар – майже ні. І на практиці цей механізм часто не працює.
«Проблема виникає тоді, коли пацієнт систематично не виконує призначень лікаря, поводиться грубо, порушує правила медзакладу або використовує декларацію лише для отримання направлень, листків непрацездатності, рецептів, а не для співпраці з лікарем у контексті його здоров’я – тоді розірвати її зі сторони лікаря є складним процесом», – пояснює експертка.
За чинними нормативами розірвання декларації регулюється Наказом МОЗ №503 від 19.03.2018 року. Підставами для розірвання зі сторони лікаря є ліквідація медичного закладу, звільнення лікаря, припинення його діяльності, анулювання ліцензії, а також випадки, коли пацієнт систематично порушує медичні призначення чи внутрішній порядок закладу. Проте на практиці механізм реалізації цих норм залишається формальним і малоефективним.
Для розірвання декларації лікар повинен зафіксувати порушення, подати заяву керівництву медзакладу, а вже адміністрація може ініціювати офіційну процедуру. За словами Ярини Пікулицької, у електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ) відсутній відповідний функціонал для фіксації таких випадків, що ускладнює документування проблемної поведінки пацієнта. Часто це зводиться до роздруківок із переписок у месенджерах чи сканованих звернень, які не мають офіційної ваги.
Ігор Паюк додає, що значною перепоною є також те, що пацієнти не виконують призначення вдома, а лікарі не мають інструментів контролю такого режиму лікування. Особливо гостро стоять питання з відмовою від вакцинації (ле пацієнт при цьому відмовляється підписувати офіційну заяву про відмову) та ігноруванням профілактичних обстежень.
Таким чином, лікарі фактично позбавлені ефективного механізму захисту від проблемних пацієнтів, що ускладнює їхню роботу та сприяє професійному вигоранню.
Ігор Паюк додає й фінансовий аспект питання:
«Якщо декларація була укладена 10 листопада то кошти будуть нараховуватись закладу за укладену декларацію тільки з грудня, станом на 01 грудня. І якщо пацієнт переуклав в іншому закладі 30 листопада, тоді оплата нашому закладу не зайде, хоча ми вже йому надали всю необхідну допомогу».
Навантаження на лікаря та проблемні нормативи
Наразі в Україні діють такі нормативи кількості декларацій: 1800 – для сімейного лікаря, 900 – для педіатра, 2000 – для терапевта. Ми запитали експертів, наскільки ці стандарти відповідають реальному навантаженню лікарів.
Ярина Пікульцька, керівниця амбулаторії, зазначає, що на практиці лікарі хочуть перестати декларувати, коли досягають менших лімітів::
«Лікарі загальної практики при наборі близько 1200-1300 пацієнтів приходять до мене і просять зупинити декларування, лікарі-педіатри – коли мають приблизно 500 пацієнтів, а лікарі-терапевти – близько 1500. Це також залежить від вікової структури: чим більше дітей до 3 років у педіатрів чи сімейних лікарів, тим гостріше питання стоїть про призупинення декларування саме у вищезазначених лімітах».
Натомість Ігор Паюк пропонує інші нормативи:
«Я б встановив 400 декларацій лише для вікової категорії 0-6 років для педіатра, терапевтам – 2400 пацієнтів, сімейним лікарям – 1800».
Значною проблемою, за словами Ігоря Паюка, є ще й те, що багато декларацій мають статус «НЕ ВЕРИФІКОВАНО». Це пов’язано з тим, що частина пацієнтів перебуває за кордоном, не планує повертатися або померла.
Співпраця з НСЗУ: від ентузіазму до розчарування
НСЗУ створювалася як орган, що забезпечує фінансові гарантії та прозорість. Лікарі визнають: старт був багатообіцяючим. Та з часом ситуація змінилася. Ярина Пікулицька говорить наступне:
«Ми очікували прозорості, зрозумілості, гідної комунікації. Я загалом дуже натхненна концептуальною ідеєю Національної служби здоров’я. Однак чим далі – тим більше відбувається цей перекос ролей, коли пацієнт в центрі системи є, а лікар невідомо де. І це відчувається через запровадження різних коефіцієнтів і санкцій, які не мають сенсу».
Особливе розчарування лікарів викликали коригувальний коефіцієнт звернень і коефіцієнт 0,8, за даними опитування АСМУ:
- 90% медзакладів вважають їх критично шкідливими;
- 60% не розуміють, як працює формула НСЗУ;
- лише 1 заклад із 44 може пояснити її повністю;
- понад 80% не можуть відстежити застосування коефіцієнтів у МІС;
- 100% опитаних вважають коефіцієнт звернень несправедливим і непридатним для оцінки якості.
За словами Ігоря Паюка, НСЗУ займається незрозумілими змінами правил гри під час дії укладених договорів.
На питання про те, чи чують лікарів у НСЗУ, відповіді експертів розійшлися:
- Ігор Паюк сказав «ні»;
- Ярина Пікулицька – «так, але лише завдяки адвокації».
АСМУ активно просуває пропозиції первинної ланки до держави. На панелі адвокації під час конференції GP чат 2025 фахівці представлять оновлені висновки та конкретні рішення, які лікарі сфери первинної медицини пропонують МОЗ України та НСЗУ.
Комунікація з НСЗУ: приватний vs комунальний сектор
Приватний заклад, де працює Ярина Пікулицька, має стабільний контакт із регіональними представникоми:
«Регіональні представники – це хороше рішення. Вони допомагають у багатьох технічних питаннях. Але кризові питання вирішуються лише через адвокацію».
У комунальному сектора ситуація гірша:
«Комунікації з боку НСЗУ відсутні. Ми звертаємось і майже не отримуємо конкретної відповіді. Якщо вони називають себе партнерами – хай стануть ними», – зазначає Ігор Паюк.
Що потрібно, щоб змінити ситуацію
Ярина Пікулицька підсумовує:
«Я б дуже хотіла, щоб НСЗУ концептуально визнало лікарів партнерами і поставили лікарів в один рівень з пацієнтом. Дуже хочеться, щоб пацієнт теж ніс відповідальність за невиконання медичних приписів, чи неявку до лікаря, чи за верифікацію свого запису в ЕСОЗ, чи за метод автентифікації своєї дитини, чи за вчасну вакцинацію».
Лікарі очікують, що:
- механізм розірвання декларації стане технічно дієвим;
- система визнає лікаря партнером;
- НСЗУ комунікуватиме відкрито;
- пацієнт нестиме хоча б мінімальну відповідальність,
- фінансові механізми стануть зрозумілими та справедливими.
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.