Ольга Горбаньова: як допомогти собі адаптуватися до війни?

Життя українців розділилось на “до” та “після”. Психіка абсолютно кожного з нас під час війни переживає певні зміни. Як людям адаптуватися до нових реалій, і при цьому зберегти своє психічне здоров’я. На ці вкрай важливі сьогодні питання в рамках проєкту “HUBZ psychology”, надала відповіді  Ольга Горбаньова — дипломований практикуючий психолог, що спеціалізується на психотерапії кризових станів.

Як війна впливає на психіку людини?

Від свого народження людина немає природного імунітету проти війни, щоб захистити себе від стресу, спричиненого бойовими діями та втратою. Більш того, найважливішою з базових потреб людини (від народження) є безпека. Під час війни, ця потреба не закривається, що робить людину максимально вразливою до будь-якого стресового фактору.

“Як наша психіка реагує на такий стрес? Є три стандартні, мабуть всім вже відомі реакції — “бий, тікай, замри”. Вони зумовлені нашою симпатичною та парасимпатичною системами. Стосовно першої  — це про реакції “бий” і “тікай” — активні наші дії, які призводять до певного рішучого кроку.  Щодо парасимпатичної системи — це коли ми уповільнюємось і замираємо. За це відповідає лімбічна система головного мозку. Зокрема, така структура як амигдала, яка відповідає за підвищений рівень адреналіну у нашому організмі. Втім, у цієї структури є ще одна дуже цікава функція — вона відповідає за те, що людина через деякий час забуває ті події, які завдають їй великої травматичної шкоди. 

Також варто зауважити, що у кожного реакція психіки індивідуальна. Хтось йде на фронт — це реакція “бий”, хтось опиняється в пошуку безпечного місця для себе та родини — це відображається реакція “тікай”, для когось життя “ставиться на паузу” і кожен для себе ставить умовні позначки, коли “повернеться до життя”. Кожна з цих реакцій є нормою”, — зазначає психологиня.

Як повернутися до активного життя в реаліях війни?

Для того, щоб вийти зі стану “замирання” і повернутися до активного життя в тих реаліях, які ми маємо, насамперед, варто робити поступові дії, в яких нам стає комфортно бути. При чому важливо, щоб це була одна дія за один раз. 

“Наприклад, сьогодні я починаю прокидатися рано і застеляти своє ліжко, завтра я до цієї дії додаю іншу — випити чашку чаю/кави, післязавтра до попередніх дій може додатися — привести свій зовнішній вигляд до ладу тощо. Тобто те, що ми робили десь колись в минулому, у мирному часі. Таким чином  крок за кроком ми повертаємось до життя, яке було в нас колись”, — пояснює Ольга Горбаньова.

Разом з тим, психологиня наголошує, що завданням кожного з нас сьогодні є знайти  рівновагу та відтворювати своє життя вже в нових умовах. Втім, це треба робити тільки  в той момент, коли будете до цього готові. Для початку, варто дати собі час, але його потрібно контролювати. 

З чого починається процес адаптації?

На думку психологині, варто почати з фрази “Що я відчуваю?”. Вона має певний час побути десь всередині кожного з нас. Справа в тому, що війна створює умови ізоляції людини від себе самої та своїх емоцій. Єдиний шлях до подолання своєї емоційної нестабільності – розуміння свого стану та знаходження балансу.

“Якщо страшно – варто попросити про допомогу, хочеться плакати – поплакати, злитися – проявіть цю емоцію тощо. Втім, вкрай необхідно відвести собі для цього певний термін”, — наголошує психологиня. 

Наступний крок процесу адаптації — це намагатися бути присутнім у своєму житті, в тому, що з вами зараз відбувається. Бути присутнім – означає жити в цей момент,  відчувати.  

“Емоції і відчуття мають властивість накопичуватися. І чим більше ми їх намагаємося приховати від себе тим небезпечніше це для нашого психологічного здоров’я”, — застерігає Ольга Горбаньова.

Що допоможе адаптуватися до війни? 

За словами психологині, крім основного — прийняття власних емоцій, адаптуватися до нових реалій нам допоможе:

• Спілкування з друзями, колегами, рідними;
• Допомога іншим. Важливо: у тому варіанті та форматі, наскільки у вас є на те ресурсу!
• Визначення зони контролю. Коли людина втрачає майже всі зони контролю, вона втрачає розуміння й відчуття взаємозв’язку із зовнішнім світом. В умовах нових реалій, зона контролю може бути в тому моменті, коли людина дає собі час на те, щоб проявити свої емоції. 
• Щось особливе з мирного часу (звичка, вподобання, традиція).
• Втілення давніх мрій. Наприклад, чогось навчитись.
• Прогулянки на свіжому повітрі.
• Зменшення перегляду стрічки новин і довіра лише першоджерелам. 
• Медитації.
• Те, що підтримувало і допомагало долати стрес у мирному житті. 

Як ми бачимо, головне для того, щоб адаптуватися до нових реалій, — це підтримувати себе у будь-який дієвий саме для вас спосіб. Бережіть себе і пам’ятайте, що турбота про своє здоров’я — це те, що завжди “на часі”!

Раніше ми розповідали:

ПСИХОЛОГИНЯ АНАСТАСІЯ КОТЛЯР: “ЕМОЦІЙНІ ГОЙДАЛКИ” ПІД ЧАС ВІЙНИ

HUBZ PSYCHOLOGY В КИЄВІ: ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ