Частина українців через війну свідомо відмовилась від своїх буденних ритуалів, але не через неможливість їх продовжувати, а вважаючи, що це недоречно або «не на часі». Деякі люди взагалі забороняють собі радіти. І це насправді вкрай небезпечна тенденція, яка є прямою загрозою нашому психічному здоров‘ю. Змістовно про те, що життя під час війни продовжується та чому варто жити повноцінно, наскільки це можливо в умовах сьогодення, розповідає психологиня, гештальт- терапевт Марина Мушенок у рамках проєкту «HUBZ psychology».
Психологиня наводить слова відомого психотерапевта, який пройшов концтабір, — Віктора Франкла: « У концтаборі першими померли ті, хто вірив у те, що це скоро або от-от скінчиться. Потім — ті, хто не вірив, що це коли-небудь скінчиться. І вижили ті, хто фокусувався на своїх діях без очікувань про те, що може чи не може статися».
Чому важливо фокусуватися на «тут і зараз»?
Марина Мушенок наголошує на тому, що наразі ми зараз живемо у тому часі, коли важливо як ніколи, фокусуватися саме на «тут і зараз». Тому що наші довгострокові плани неможливі через постійну нестабільність. Ми повинні реагувати швидко, давати відповідь на виклики зовнішнього середовища. І в цей час, коли це все відбувається, наше життя не спиняється. Кожен з нас як людина потребує їжі, води, відпочинку тощо.
За даними досліджень, у людини не залишається жодної старої клітини в тілі до 50 років. Тобто, навіть клітини головного мозку повністю оновлюються. На біологічному рівні людина продовжує жити незалежно від того, що відбувається у зовнішньому середовищі.
«Безумовно, тут не мається на увазі прямої загрози фізичному здоров‘ю. Мова про те, коли ми знаходимось у відносно безпечному місці.
І цей біологічний рівень не існує окремо. «Я є тіло. Я є психіка» — це взаємопов‘язані процеси. За допомогою такого біологічного прояву стає зрозумілим, що ми не можемо спинити своє життя. Сталася війна чи інше горе наше тіло продовжує жити. Наша психіка продовжує жити.
Пам‘ятайте, що той час, який ви будете «простоювати», не повернути. А усі процеси завершуються. Ви маєте право на життя, маєте право радіти, відчувати задоволення, горювати, плакати — проживати всі ті емоції, які є, і це надзвичайно важливо», — пояснює Марина Мушенок.
Не відмовляйтесь від того, що надає вам ресурс
За словами психологині, вкрай важливо відтворювати ті активності, що були у вашому житті до початку війни. Частина людей чомусь відмовились від них, вважаючи що це зараз недоречно, «не на часі». Наприклад, ходити на тренування. Втім, психологиня наголошує, що якщо це були ваші опори, якщо це надавало вам ресурс, то вкрай важливо відтворювати це і зараз.
«Від того, що ви не отримуєте ресурс, людині на фронті краще не буде. І навпаки, якщо ви його отримуєте, ви зможете допомагати і бути корисним у тому, що ви вмієте. Так, обставини змінилися, щоразу з‘являються нові виклики, але важливо не припиняти зовсім робити те, що дає вам ресурс.
Пам‘ятайте, що все починається, все триває і все закінчується. Як би ми не хотіли, цей закон природи неможливо обійти. І я дуже сподіваюсь, що усвідомлення цього допоможе проживати життя саме «тут і зараз» і в тих умовах, які вдається зробити. Як зазначав вищезгаданий Віктор Франкл: «У людини можна відібрати все, крім одного — останньої волі. Людині вибирати власне ставлення до будь-яких обставин, вибирати власний шлях». — резюмує Марина Мушенок.
І дійсно, важливо пам‘ятати, якщо ми не можемо змінити ситуацію, ми принаймні можемо змінити ставлення до неї. Життя під час війни продовжується! Бережіть себе! Турбота про своє здоров‘я завжди на часі.
Ілюстрація bbc.com/ukrainian
Раніше ми розповідали:
ПСИХОЛОГИНЯ АНАСТАСІЯ КОТЛЯР: “ЕМОЦІЙНІ ГОЙДАЛКИ” ПІД ЧАС ВІЙНИ
ОЛЬГА ГОРБАНЬОВА: ЯК ДОПОМОГТИ СОБІ АДАПТУВАТИСЯ ДО ВІЙНИ?
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.