Так склалося, що підлітковий вік вважається найскладнішим етапом у вихованні. Однозначно це період важливих змін – як на фізіологічному, так і на соціальному рівні. Це фаза перевтілення дитини на молоду людину, яка набуває більшої самостійності, має власну позицію та здатна приймати певні рішення. Весь цей процес відбувається здебільшого за рахунок пошуку себе, через спроби та помилки. На цьому нелегкому шляху становлення підлітки безперечно потребують підтримки дорослих. Але в умовах війни це питання постає на новому рівні. Тож, що варто знати батькам, щоб підтримати підлітка?
Про це розповів у рамках проєкту “HUBZ Psychology” дитячий і сімейний психолог, кандидат медичних наук, автор навчальних програм та книг з побудови сімейних відносин та виховання дітей — Сергій Чуднявцев.
Психолог зазначає, що на відміну від дітей молодшого віку, підлітки не розповідають батькам про себе. Зазвичай на питання від дорослих : “Як справи?”, відповідь — “Нормально” без жодних деталей та пояснень. Тобто, батьки по суті не знають — чим живе, про що думає і які емоції переживає їхня дитина.
Почуття і емоції підлітка у рази сильніші за дорослі
Коли дорослі оцінюють себе, свій психоемоційний стан в умовах війни, постійного стресу, очікування, планування, прийняття серйозних рішень щодо переїзду тощо, вони зазвичай вважають, що підліток так само переживає всі ці речі. Наприклад, поїхати на декілька місяців чи перечекати певний час. Дорослим здається, що підлітками це сприймається аналогічно, втім, це абсолютно помилкове судження. Підлітковий вік характеризується тим, що час здається дуже стислим. Наприклад, коли батьки говорять умовно: “поживемо деякий час не вдома”, для підлітка, насамперед, це означає, що його розлучають з друзями, з місцями, де він полюбляє знаходитись і проводити час тощо. Аби зрозуміти, що відчувають підлітки, дорослим варто в декілька разів помножити власний стан, власні почуття.
Почуття самотності — головна проблема підлітків під час війни
“Зараз коли розмовляєш з підлітками, які залишились вдома і з тими, що зараз перебувають в евакуації, стан схожий. Для нас, дорослих, є те, що ми в принципі нормально переживаємо. Наприклад, ми поїхали, а друзі залишились чи навпаки. Нічого, ми зідзвонимось, спишемось тощо. А для будь-якого підлітка ця ситуація рівносильна катастрофі. Тому що для них, одна з найбільших потреб — це можливість спілкуватися з однолітками, своїми друзями не в переписці, не на відстані. Коли підлітки спілкуються одним з одним в переписці, сидячи за одним столиком в кафе, це для них нормальне звичайне спілкування. Втім, коли вони знаходяться на відстані, то уявлення, що у друга взагалі інше, своє життя десь там, інші друзі тощо. Тобто, для них, всі ці люди ніби зникають. А головною проблемою підлітків в умовах війни, насправді, є жахливе почуття самотності, яке навіть неможливо порівняти з почуттям дорослих. При чому, вони вам про це ніколи не розкажуть”, — зазначає психолог.
Попри війну батьки хочуть від підлітків того ж самого, що і в мирний час
“Батьки приходять на консультацію з підлітком. Виявляється, що вони вимагають від підлітка того, що і до війни. Нічого не змінилось, умовно, щоб дитина навчалась і прибирала в кімнаті. Питання від дорослих: чому він/вона не розуміє, що потрібно навчатись чи прибирати безлад в кімнаті. То дитина і рік тому так само себе поводила. Тоді чому вона раптом повинна захотіти це робити зараз? А батьки чомусь так турбуються: “Він/вона не прибирає в кімнаті, не хоче вчитися”. Хочеться сказати батькам, щоб вони заспокоїлись. Адже, це просто підліток, який відчуває самотність, якому страшно більше ніж Вам. Бо він без Вас зараз не зможе, йому справді дуже важко…
Ті дівчата і хлопці, які часто мовчать, роблять незадоволений вигляд обличчя, коли Ви їх кличете, можуть закочувати очі, коли Ви щось від них вимагаєте, а Вам хочеться сказати на кшталт : “Ні, щоб бути зібраним/зібраною…”. Так ось вони настільки зібрані, що навіть складно уявити. Чому вони власне мовчать, нічого не хочуть Вам розповідати, не хочуть поплакати та пожалітися на проблему, на відміну від дітей молодшого віку? Тому що підлітки зараз намагаються бути ще більш дорослими, ніж ми з Вами. Такий ось парадокс підліткового віку — діти намагаються бути дорослішими за дорослих, намагаються бути сильними, спокійними. Тоді як дорослі сприймають цю поведінку так, ніби дитині по цимбалах на все: на батьків, на навчання тощо”.
Дозвольте дітям залишатися дітьми
“Дозвольте бути дітям такими, які вони є. Нехай з цими зеленим волоссям, проколотими вухами, носом, наприклад, і з безладом у кімнаті. Зараз точно не треба акцентувати на цьому увагу. Дозвольте підлітку побути ще дитиною. Вони мають право робити неправильні речі, говорити дурниці. Вони мають право сказати Вам “ні”. Вони мають право бути “неправильними”, а намагаються бути занадто правильними — такими сміливими. Натомість, для дорослих підлітки виглядають, як ті, що взагалі зараз не розуміють ситуацію навколо, не мають серйозності та відповідальності. Насправді, у них забагато цієї серйозності та відповідальності.
Тому зараз закликаю батьків подивитися на свою дитину-підлітка і серед всієї тої оболонки (різнокольорового волосся, мішкуватого одягу, який він/вона не хоче знімати) — побачите свою дитину такою, якою вона була у віці трьох років. Повірте, десь всередині це є і зараз, а тій дитині зараз страшно і складно. Підлітки не розуміють, чи мають вони право зараз бути маленькими, чи навпаки мають зібратись. Тому просто підтримайте свою дитину, скажіть як нею пишаєтесь і як любите і хочете, щоб вона була щасливою. І якщо для того, щоб відчувати себе щасливою, Вашій дитині потрібно з’їсти якусь некорисну їжу чи нічого не робити і лежати на дивані певний час тощо, нехай це зробить. Повірте, вони почнуть дослухатися і допомагати Вам, тому що їм дозволили трохи розслабитись. Просто дозвольте собі побути поряд зараз з таким колючим підлітком, який все одно залишатиметься Вашою дитиною”, — надає рекомендації батькам Сергій Чуднявцев.
Раніше ми розповідали:
ТІНЕЙДЖЕРІВ ОСТРІВ: МОЛОДЬ СПІЛЬНО ПЕРЕЖИВАЄ ВИКЛИКИ ВІЙНИ
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.