Війна розділила життя українців на «до» та «після». Постійний стрес протягом тривалого часу значно позначився на психічному здоров‘ї : відчуття втрати контролю над власним життям, почуття провини, самотність, страх, смуток, відчай… Тисячі людей наразі потребують допомоги. Тому, за ініціативи ІА “НUBZ Inform”, було розпочато соціальний проєкт “HUBZ psychology”, в рамках якого досвідчені психотерапевти діляться найбільш дієвими практиками щодо боротьби з тривогою, страхом та невпевненістю.
8 грудня в Києві відбулася перша зустріч у форматі круглого столу, спікерками якої стали висококваліфіковані психологині: Анастасія Котляр, Ольга Горбаньова, Любов Юнак і Марина Мушенок. Зокрема, зустріч була присвячена темі психологічної адаптації українців до нових реалій. Редакція “НUBZ Inform” поставила експерткам ряд важливих питань. Відповіді на них – до вашої уваги!
– За результатами дослідження аналітичного центру Cеdos “Шість місяців повномасштабної війни в Україні: думки, переживання, дії”, респонденти нерідко зазначали про хиткість емоційного стану, деякі навіть говорили про появу тригерів. Що робити з тригерами? Адже вони можуть спрацьовувати, на жаль, достатньо довгий час, навіть роками.
Любов Юнак
“Якщо ми говоримо про техніки самопомочі, то саме білатеральна терапія дає нам можливість перепрожити досвід, який в нас був. Якщо це візуальна асоціація, момент звукового тригера, або, можливо, історії з символізмом щодо певного фізичного об’єкту, то ми можемо увімкнути рецептори: торкнутися, відчути запах, дослідити і “перепрошити” цей момент нейронного зв’язку для того, щоб це напруження все ж таки зняти. Тобто білатеральна терапія працює, коли мозок, центральна нервова система запускає сигнальний акт події, яка дуже сильно тригерить. Людина може пригадати цей момент, ввести себе у стан збудження центральної нервової системи для того, щоб мозкові волокна перепрожили цей акт знову, але гіперболізовано, щоб вегетативна система ще й увімкнула момент прожиття емоцій. Тобто, увійти в емоцію, наскільки це можливо, і в той самий час пророблювати певні вправи для того, щоб через соматику відчути звільнення цієї емоції. Для того, щоб зняти напруження, ми маємо спочатку сконцентровано прожити його в акті”.
Ольга Горбаньова
“Тригери потрібно відпрацьовувати “перезаписом” своєї реакції. Це, коли, ми працюємо вже в терапії з клієнтом, ми повертаємось до того тригера, наприклад, це гучний звук, коли людина лякалася вибуху, потім вона починає лякатися від гучного закриття дверей. Коли ми починаємо це пропрацьовувати, ми повертаємось до цього тригера і повертаємо людину в стан “ тут і зараз”, де її життю нічого не загрожує. І тоді ми роз’єднуємо цей асоціативний зв’язок від тригера до реакції”.
Анастасія Котляр
“Тригери насправді були і раніше, і це привід звернення в психотерапію. Є таке поняття як “ретравматизація, коли ти проживаєш це стільки, скільки це буде необхідно, але знову ж таки, тригер — це загалом по загалах, бо їх там насправді мільйони, і дійсно, чи це на звуки, чи на спогад, на щось фізичне чи когнітивне тощо. Що робити? Проживати, перепроживати, але я не знаю, як це робити самостійно, якщо чесно. Методи самодопомоги звісно працюють, але у випадку з тригерами — краще звернутися до спеціаліста”.
Марина Мушенок
“Потрібна допомога спеціаліста, бо це робота з шоковою травмою. Але, якщо казати про “тут і зараз”, те, що нам важливо і те, що можливо робити людині самій, — це нарощувати усвідомленість. Це можна робити через медитації, наприклад. Тобто, якщо людина відчула тригер, перше, що вона може одразу зробити, це вдих і видих. Тобто, відчути дихання, зрозуміти “я тут”, таким чином буде розриватися зв’язок з минулим. Тільки здається, що це відчуття стається миттєво, але це не так. Чим більша усвідомленість, то швидше вдасться спіймати це відчуття”.
– Повертаючись до вищезгаданого дослідження, люди зазначали про певне притуплення емоцій та початку війни, а дехто визнавав, що свідомо намагався тримати емоції під контролем. І ті, й інші в результаті відчули “прорив емоцій”. Що Ви порадите цим людям? Адже, вони стикаються з нерозумінням з боку оточуючих, які змогли певним чином адаптуватись.
Анастасія Котляр
“Насамперед, варто озвучити близьким людям, що ти лише зараз починаєш це відчувати, і тебе “доганяють емоції”, які ти консервував заради виживання, заради підтримки родини тощо. Проговорити: “мені потрібна допомога і підтримка”. Емоції виходять, вилазять і контролюють нас, саме тому, що вони є у тілі та свідомості, і найкраще, що ми можемо зробити з емоціями — їх проявляти і проживати — чи бити кропиву палками як в дитинстві, і таким чином знімати напруження, чи в будь-який інший спосіб”.
Ольга Горбаньова
“Перша порада — це йти в терапію. Чому так стається взагалі? Це, коли люди на першому етапі “завмирають”, щоб не завдавати шкоди іншому, наприклад, а потім ці емоції починають не поступово повертатися, а в один момент. Це відбувається зривом і далі людина йде по цій емоційній гілці. Якщо немає можливості звернутися до спеціаліста, ми повертаємося до методів самодопомоги. Це може бути улюблена справа або те, що конкретно цій людині у мирному минулому допомагало справлятися зі стресом”.
Любов Юнак
“Варто обов’язково пояснити близьким людям, що цей стан через війну, а не через якісь особистісні проблеми. Адже може бути момент нерозуміння, чому він (вона) зривається на мені, і інша людина бере це на себе — “це через мене”. Тому, це справа вербалізації”.
– Наразі в суспільстві існує тенденція, коли одні люди нарікають іншим, що ті відчувають радість. Це певним чином породжує токсичність і змушує людей сумніватися або навіть відчувати провину за позитивні емоції під час війни. Як захистити себе від такого впливу?
Ольга Горбаньова
“Насамперед, це питання про самоцінність і про самооцінку. У будь-якому випадку ця токсичність була присутня як у мирний час, так і зараз. Просто колись це було питання не на військову тематику, а про будь-що: про колір, про одяг, про політику, про релігію. І ми якось вчилися в тому виживати: хтось сприймав це, а хтось — ні. Ще раз наголошую, якщо це для людини дуже болюча тема і вона сама не справляється з тим емоційним навантаженням, то треба звернутися до терапії”.
Марина Мушенок
“Мені здається маркетологи дуже добре знають, що з тим робити. Тобто, це ті самі способи, які вони використовують. Тобто, ми можемо підвищувати обізнаність людей на цю тематику за допомогою постів, реклами, статей, круглих столів, як цей”.
– У деяких людей на фоні війни виникає когнітивне спотворення під назвою «катастрофізація». Це впливає не тільки на їхні судження, але й на дії. Людина живе з постійним страхом і в передчутті поганого. Як це подолати?
Любов Юнак
“Я б рекомендувала опрацювати цю історію саме через виписку та логічні ключики та кейси, до яких можна прийти через розмову або момент категоризації у письмовому рядку, де вмикається логіка, раціоналізація, момент того, що є хиба, а є істина”.
Анонсуємо, що в наступних наших матеріалах Ви зможете дізнатися експертну думку кожної з психологинь, які взяли участь у київському круглому столі, щодо роботи з “емоційними гойдалками”. А також – практичні вправи від них, які допоможуть впоратись з напруженням і повернути відчуття контролю над життям.
Стежте за нашими публікаціями, підпишіться на наші сторінки в соціальних мережах!
Раніше ми розповідали:
HUBZ ПОЧИНАЄ СЕРІЮ КРУГЛИХ СТОЛІВ ПРО ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.