У чому секрет щастя? Результати найдовшого експерименту в світі

Кожна людина хоче бути щасливою, і це цілком природне бажання. В суспільстві є загальноприйняте поняття щастя, яке пов’язане з мріями, втіленими в реальність та досягнутими цілями. Втім, багато з того, що ми, як нам здається, бажаємо, іноді абсолютно нам не потрібне. І коли досягаємо мети — начебто щастя від досягнутого – задоволення дуже швидко згасає. Що ж тоді робить людей по-справжньому щасливими? Відповідь на це питання впродовж довгих років шукали дослідники Гарвардського університету. 

Історія найдовшого в світі експерименту

Дослідження стартувало у  далекому 1938 році. Науковці відстежували життя 724 чоловіків з підліткового віку і до смерті. В дослідженні брали участь дві групи чоловіків. Перша — стала учасниками експерименту, коли вони були другокурсниками Гарвардського колледжу. Усі вони закінчили коледж під час Другої Світової війни і більшість з них пішли на війну. Другою групою були хлопці з найбідніших околиць Бостона. Цих хлопців відібрали саме тому, що вони були з найбільш неблагополучних сімей Бостона у 1930-х роках. Всі ці чоловіки з часом стали працівниками заводів, юристами, будівельниками, лікарями, а один навіть став президентом США. Раз на два роки учасники експерименту проходили анкетування. Але крім того, дослідники аналізували їхні медичні дані, сканували мозок, робили аналіз крові та навіть записували розмови з дітьми і дружинами про життя цих чоловіків.

Станом на 2016 рік, за словами четвертого керівника експеримента відомого психіатра Роберта Волдінгера, 60 з 724 учасників досі брали участь в дослідженні. Більшості з них на той момент було 90 років. Тоді ж дослідник заявив про намір продовжувати експеримент, в якому візьмуть участь більше двох тисяч дітей цих чоловіків.

У чому секрет щастя?

Дослідники зробили три ключові висновки з цього експерименту. 

• Соціальні зв’язки корисні для людей, а самотність навпаки.Ті учасники дослідження, які мали родини, друзів, добрі контакти в спільнотах, відчували себе більш щасливими і навіть були фізично більш здоровими, аніж ті, у кого соціальних зв’язків було мало. А ось ті, хто більш ізольований від інших людей, аніж їм хотілося б, навпаки менш щасливі, їхнє життя погіршується в середньому віці, раніше погіршуються функції мозку, а життя коротше, аніж в тих, хто не самотній.
• Відомо, що людина може бути самотньою у натовпі і в шлюбі. Тож важливими є не лише наявність багатьох друзів чи партнера, але й якість цих близьких стосунків. Життя у конфліктному середовищі шкодить здоров’ю. Так, здоров’я учасників експерименту, які перебували у нещасливих шлюбах, було іноді навіть гіршим, аніж в розлучених чоловіків. Найщасливіші з учасників експерименту у 80-річному віці зізнавались, що навіть коли вони відчували фізичний біль, їх не покидало відчуття щастя. Тоді як ті, хто почував себе нещасливим, відчували, що фізичний біль ставав ще сильнішим через поганий психоемоційний стан.
• Добрі стосунки не лише захищають тіло, але й мозок. Пам’ять залишалась кращою у тих, хто міг розраховувати на свого партнера. Навіть якщо пара сварилась часто, але відчувала, що може розраховувати один на одного у складних ситуаціях, для їхнього мозку це було терапевтично — пам’ять не погіршувалась так швидко, як в самотніх людей. Більш того, ті, хто вкладав найбільше у розвиток стосунків в особистому житті, друзів, були найщасливішими з часом.

Як бачимо, важливо підтримувати якомога більше соціальних контактів, але вони мають обов’язково бути корисними, теплими і екологічними. А ось від токсичних соціальних зв’язків краще відмовитись. Бережіть себе!