Прокрастинація. Навіщо вона потрібна та що з нею робити?

Прокрастинація: що це і як з цим боротись? У моїй клінічній практиці нарікання на прокрастинацію, або на схильність до неї – одна з найчастіших проблем яку хочуть вирішити аналізанти. Можна сказати, що це типовий запит людей з якими я працюю, вірогідно, що в колег ситуація аналогічна.

Зазвичай люди намагаються вирішити питання прокрастинації ефективним тайм-менеджментом або раціональною розстановкою пріоритетів, але це виходить не завжди, оскільки за лаштунками ліні та відкладання справ на потім, стоїть не питання ефективності, а суб’єкт бажання.

Прокрастинація – не нове явище, хоча здається, що саме зараз воно стає всеосяжним і для цього є соціальні причини, про які ми ще поговоримо. Як правило прокрастинація – це наслідок того, що ми називаємо в психоаналізі гальмуванням, але що це таке та коли воно виникає?

Фройд виділив два види гальмування, які мають під собою різні причини та різні цілі.

1. Специфічне гальмування. Цей вид гальмування пов’язаний з витисненням, це спроба уникнути заборонене бажання. Ось, як це ілюструє Фройд: «Коли ми пишемо, чорнила з пера виплескуються на аркуш білого паперу, і якщо ця дія набуває символічного значення злягання, або якщо прогулянка символізує переміщення по тілу матері-землі, то написання та прогулянку доводиться припинити, тому що вони пов’язуються з вчиненням забороненого статевого акту». Таким чином в цьому виді гальмування людина уникає конфлікту з забороненим. Також гальмування може бути і самопокаранням.
2. Генералізоване гальмування. Цей вид гальмування пов’язаний з тим, що наше Я виконує в певний час певні психічні завдання, наприклад – роботу трауру, що сьогодні особливо актуально. В часи коли ми втрачаємо домівки, амбіції, плани, не кажучи вже про втрату людей, гальмування – цілком нормальне явище. Бо робота трауру – це труд нашої психіки на який потрібні сили і ці сили ми часто зичимо з роботи та виконання побутових справ.

Таким чином прокрастинація як гальмування, може мати дві важливі функції – або уникнення внутрішнього конфлікту, ціною обмеження функціонування нашого Я, або перенаправлення енергії з соціального на внутрішньо психічні завдання.

Про прокрастинацію ми можемо говорити і як про симптом.

Тобто, як про  компромісне утворення, яке дозволяє замасковано виконати бажання.  Наприклад, людина може уникати роботи, щоб зустрітися з керівником, який їй подобається.

Прокрастинація може бути знаряддям для досягнення певного задоволення від швидкості виконання справ в останній момент, специфічним задоволенням від накопичення справ або навіть від зобов’язань та боргів.

Прокрастинація може мати й нарцисичний вимір. Людина може уникати реальної роботи заради віртуального чи уявного життя, в якому вона втілює бажаний образ й не стикається зі своєю обмеженостю.

Прокрастинація може бути необхідністю заради можливості роботи.

Сьогодні люди часто називають прокрастинацію необхідність відпочивати, або неможливість бути автоматом з постійним рівнем ефективності. Психоаналітикиня Марія Ріта Кель влучно помітила, що ритм життя накладається на модальності вдоволення потягів, а ці ритми соціально обумовлені. Отож прокрастинація може бути на межі індивідуального та соціального симптому. Гіперкапіталізм продукує специфічне ставлення до часу. Логіку промислового виробництва сучасна людина нерідко розповсюджує на своє життя, люди вимагають від себе безперервного виробництва праці та досягнень. Навіть відпочинок хочуть облаштувати так, щоб у ньому був якийсь сенс, наприклад – нові враження чи знання. Правда ж у тому, що ми не можемо бути машинами з безперервним ритмом роботи. Відпочинок не завжди повинен мати сенс, лінь і неробство теж важливі, просто їхня користь не така наглядна, як плоди активного відпочинку.

Що ж можна зробити?

Для певних випадків необхідний психоаналіз або психоаналітична терапія, якщо прокрастинація пов’язана з несвідомим. У випадках коли наша психіка виконує певні завдання, як то роботу трауру, тоді можливо потрібно дати собі час та мати милосердя до себе, до своїх потреб, слабкості та вразливості. Хоча на шляху до виконання цих завдань психіки може бути корисна психотерапія будь якого напрямку. Також є багато речей які можна зробити без психоаналізу та психотерапії.

Можна задатися питаннями:

• Чи не пов’язана ваша прокрастинація з необхідністю відпочинку для вашої психіки?
• Коли і за яких умов ви прокрастинуєте?
• Що ви відчуваєте та думаєте в цей час?
• До чого призводить прокрастинація?

Можливо ваша прокрастинація виконує певні функції і вам потрібно почекати, можливо вона має вторинну вигоду і ви можете отримати результати прокрастинації іншим шляхом.

Також можна скласти список перешкод для роботи, а потім підібрати контраргументи до них та способи вирішення проблеми. Потрібно пам’ятати про реалістичність цілей, непосильне завдання може вас фруструвати. Можна заохочувати себе на кожному кроці відповідно до витрачених зусиль. Часто важливо мати кінцевий термін виконання роботи та змінювати її умови. Корисним може бути кінцевий термін виконання завдання. Пам’ятайте, що необов’язково робити великі ривки, починати можна з невеликих кроків.  Найчастіше перший крок – головний, і після нього рухатись значно простіше.

Зверніть увагу, раніше ми писали про токсичність у відносинах – і підготували для вас добірку корисних книжок.