Як часто ви замислювались над тим, чи не занадто опікуєтесь своєю дитиною? Адже між надмірним піклуванням та турботою – дуже тонка межа. Про перетин цієї межі може повідомити підвищений рівень тривоги, як у батьків, так і в дитини. Піклування чи контроль – давайте поговоримо про гіперопіку в сім’ї.
Шлях дорослішання людини в сім’ї з гіперопікою
Пам’ятаєте цей жарт?
– Сергійко, йди додому!
– Мамо, я змерз чи голодний?
До 1 року батьки мають опікуватись дитиною, бо й справді вона беззахисна та залежна від батьків. Основні потреби дитини в цьому віці – їжа, сон, контакт з дорослим.
Дитина від 1 – 3 років
В цьому віці дитина починає відокремлюватись від батьків, пробувати робити перші кроки самостійно, їсти, розмовляти. Вчиться долати роздратування та заспокоюватись. Пізнає світ через предмети, на смак, запах, колір, дотик.
У батьків з гіперопікою, дитина позбавляється можливості це робити. Занадто опікуючись малям, батьки, самі того не розуміючи, сповільнюють його розвиток. Рівень стресу підвищується, бо потрібно приділяти багато часу та сил тому, щоб контролювати дії дитини. Таке піклування не йде на користь точно.
Дитина від 3 – 6 років
Це вік, в якому діти вимагають уваги до себе та ставлять себе на перше місце. Навчаються будувати свої власні кордони, грають в рольові ігри, сюжети яких складаються з того, що їх оточує.
Якщо в родині присутній підвищений рівень опіки, дитина може бути позбавлена власного простору та кордонів. Їх за неї намагаються побудувати батьки. Дитина не має достатнього досвіду самостійного прийняття рішень.
Дитина від 6 – 11 років
В цьому віці дитина починає визначати свою роль у суспільстві, дитячих колективах. Починає оцінювати власні можливості. Починають розвиватись пам’ять, увага. Вчиться керувати власними емоціями та дотримуватись соціальних норм і правил.
Дитині, якою опікувались батьки занадто сильно – важко пристосуватись до зовнішнього середовища, школи, тощо. Адже поряд немає батьків, які все вирішуть за неї/нього.
Тобто, весь той період дорослішання, який за дитину намагались прожити батьки, дитині доведеться освоювати за дуже короткий проміжок часу. Це велике навантаження, яке може привести до нервових зривів, відмови ходити до школи, спілкуватись з однолітками тощо. Будьте уважні!
Дитина від 11 – 18 років
Батьки перестають бути авторитетами для підлітків. Вони намагаються більше часу проводити в компанії однолітків або старших за себе. Стають більш замкненими, соромляться проявів турботи публічно. Вчаться керувати гормональними сплесками, які викликають емоційний бум. Також починають розуміти й розвивати свою ідентичність.
Але ж і батьки просто так не здаються. У хід йдуть маніпуляції, сльози, дорікання або авторитарність. Дитина відчуває сором, почуття провини, безнадію щось виправити. Починає розуміти, що життя складне й дозволяє батькам далі тримати її під гіперопікою. Або навпаки – консервує в собі негативні емоційні переживання, які приводять до депресій або агресій.
Що стається далі?
Підліток стає дорослою людиною з купою проблем в житті. Безвідповідальність, несамостійність, тривожність. Аб’юз по відношенню до партнера, істеричність і незадоволення життям. Невизначеність, низька або завищена самооцінка тощо. Ось до чого призводить надмірне піклування батьків над своїми дітьми!
Висновок і рекомендації:
- дитина має проходити природній шлях дорослішання та пізнання світу,
- вона має вчитись приймати самостійні рішення та робити свої помилки,
- батьки повинні бути поряд, оберігати та контролювати, але не проживати життя дитини замість неї.
Зверніть увагу, раніше HUBZ писав про тілесні ігри для дітей від психологині Світлани Ройз – дуже важлива та потрібна батькам інформація! Рекомендуємо!
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.