Міфи про психоаналіз: розповідає експерт Олег Христенко

Міфи про психоаналіз: розповідає експерт Олег Христенко
Автор:
Олег Христенко
Психоаналітик, практичний психолог

Психоаналіз існує вже понад сто років, і за цей час під впливом масової культури, та застарілих навчальних програм, затвердився стереотипний образ психоаналізу. Але сто років його історії – це ще й історія урізноманітнення до тої міри, що сьогодні психоаналіз – це не щось єдине, а це різноманітні напрями. Які іноді кардинально відрізняються один від одного в клінічній практиці!

Ці напрями мають різне теоретичне підґрунтя і навіть етичні засади, неможливо сьогодні говорити від імені всього психоаналізу та всіх психоаналітиків, але міфи про психоаналіз намагаються говорити саме так. Отож, розберемо їх.

Психоаналіз – це завжди довго

Зазвичай психоаналіз триває дійсно довго і значно довше, ніж психотерапії різних модальностей, але так не завжди. Стереотип про довгу строковість базується на психоаналітичних поглядах, які встоялися після смерті Фройда і були догмою до перегляду цих закостенілих поглядів Жаком Лаканом. Вже у Фройда були аналітичні випадки, які тривали лише один сеанс, а були й ті, що тривали роками. Як зазначає французький психоаналітик Ерік Лоран:

«Різноманітність клінічних випадків та відмінностей у віці, в якому застосовувався психоаналіз, дозволяють вважати, що тривалість аналізу в даний час у кращому разі визначається як та, що “зроблена на замовлення”. Аналіз триває до того моменту, поки аналізант не стає достатньо задоволеним тим, що він пережив, щоб закінчити свій аналіз».

Також варто сказати, що закінчити та завершити психоаналіз – це різні процеси. Деякі аналізанти (пацієнти психоаналітика) задовольняються лише терапевтичними результатами, такі результати можуть бути відносно швидкими. Після їх досягнення багато хто з аналізантів закінчують аналіз. Інші люди знаходять сенси продовження психоаналізу навіть після його терапевтичних результатів. Завершення аналізу зазвичай потребує багато часу, але і в цьому бувають винятки.

Психоаналіз – це часто

За часів Фройда психоаналіз зазвичай практикували відносно короткий період, але це була дуже інтенсивна практика – 5 разів на тиждень. Уявлення про високу інтенсивність психоаналізу (3-5 разів на тиждень) збереглися в багатьох психоаналітичних спільнотах. Проте такі погляди більшою мірою про форму, а не про зміст психоаналітичного процесу. Психоаналіз щоразу винаходиться заново, щоразу винаходить ритм та частота сеансів. Дійсно, краще 2-3 сеанси на тиждень, але не завжди і не з усіма аналізантами.

В психоаналізі акцент робиться на кайрологічній, а не на хронологічній темпоральності, тобто для психоаналізу важлива не кількість годин та хвилин, а сприятливі моменти. До речі – це одна з причин, чому багато хто з психоаналітиків сьогодні практикують сесії з варіативною тривалістю. За часів Фройда сесія тривала 50 хвилин, сьогодні більшість психоаналітиків практикують сесії 45-50 хвилин. Але багато хто з клініцістів чекають саме такі сприятливі моменти для завершення сеансу, тому сеанс може бути і 50 хвилин, і 20 хвилин, і 3 години.

Психоаналіз – це не про терапію, а про самопізнання, про процес, а не результат.

Етика психоаналізу дійсно не передбачає критеріїв ефективності, адаптованості, здоров’я. Але засновані на психоаналізі практики з іншою етикою – різного роду психоаналітичні психотерапії, довели свою ефективність. Ось, наприклад, в Німеччині вони можуть покриватися страховкою нарівні з КПТ.  Багато психоаналітиків справді нігілістично налаштовані щодо терапевтичних ефектів психоаналізу. Проте для багатьох психоаналітиків близька позиція Фройда. Вони вважають, що цінність психоаналізу полягає, перш за все, в його терапевтичній дії та її здатності зменшити страждання людини. Але критерії цього – це не стандарти психічного  здоров’я, які великою мірою культурно обумовленні. Це скорше особисті винаходи аналізантів, які можуть йти наперекір стереотипам, бути синхронними з ними, чи мати особливу дистанцію з цими полюсами.

Психоаналіз гетеронормативний

Як і в більшості випадків диму без вогню не буває, тому цей міф має певні підґрунтя. В роботах класиків психоаналізу імпліцитно присутні консервативні ідеї часів творчості цих психоаналітиків, але психоаналіз містить в собі емансипаційний потенціал. Етика психоаналізу не спрямована на досягнення певного ідеалу особистості – це відкриває його для найрізноманітніших людей. Цей потенціал подібний до зерна, яке містить в собі можливість зрости в дерево. Цей потенціал прихований в ідеях Фройда, а сучасність сприяє їх віднайденню та їх розвитку.

Наприклад, Фройд нетипово для свого часу захищав гомосексуалів. Але його учні та послідовники загалом дотримувались поглядів тієї епохи і попри його застереження – заборонили гомосексуалам бути психоаналітиками. Лише з розколом психоаналізу, яке вчинив французький психоаналітик Жак Лакан – гомосексуали отримали можливість ставати психоаналітиками. Через десятиліття таку можливість отримали геї, лесбійки та бісексуальні люди й у інших психоаналітичних товариствах.

В психоаналізі з часів Фройда містився потенціал для того, щоб розуміти не-гетеросексуальних людей, оскільки з точки зору психоаналізу кожен суб’єкт сингулярний, життя потягів кожної людини влаштоване унікально, тому не існує гетеросексуальності як єдиної норми. Процес звільнення психоаналізу від застарілих форм пригноблення триває, тривають також теоретичні та клінічні трансформації.

Сьогодні психоаналітики прислухаються не лише до класиків психоаналізу, але й до таких важливих мислителів як Мішель Фуко, Жиль Дельоз, Джудіт Батлер, Поль Пресьядо, що дозволяє психоаналізу бути більш відкритим до гендерного та сексуального різноманіття.

Психоаналіз пропагує мізогінію

Безумовно, що психоаналіз часів Фройда мав на собі сліди часу, як сучасний психоаналіз знаходиться під впливом нашої епохи. Проте вже Фройд та перші психоаналітики були захисниками емансипації жінок. На відміну від багатьох професій того часу, шлях до психоаналізу завжди був відкритий жінкам. А жінки – завжди мали важливу роль в історії психоаналітичного руху.

Саме слухання  душевних страждань жінок, а не спроби їх медичного лікування та патологізації – народили психоаналіз. Звичайно, що самотужки Фройд не міг позбутися всіх стереотипів, але на ньому історія психоаналізу не припинилась. В психоаналізі жінки завжди мали право голосу і вони трансформували та трансформують психоаналіз досі так, щоб він не був черговим знаряддям патріархату.

Психоаналіз для людей західної та європейської культури

Існує дивне уявлення, що психоаналіз та психотерапія, які виникли на Заході, можуть допомагати лише людям з цієї частини світу. До того ж психоаналіз виник на узбіччі західної цивілізації – у середовищі євреїв, які тоді були пригнобленою групою населення. Вже Фройд багато працював з вихідцями зі Східної Європи, а один з головних його клінічних випадків – це опис лікування одесита Сергія Панкєєва.

Насправді психоаналіз відкрив загальнолюдський вимір психіки й зміг адаптуватися до особливостей більшості культур. І тому сьогодні він існує в Ісламському світі, у Китаї та Японії, він має розквіт в Латинській Америці й продовжує розвиватися в Європі та Північній Америці.

Психоаналіз – антинауковий

Фройд мріяв про природничо-науковий статус психоаналізу, але доля психоаналізу склалася інакше. Хоча частина психоаналітиків, які часто за сумісництвом і біологи, сьогодні повернулися до ідей Фройда і обґрунтували їх – спираючись на останні досягнення нейробіології.

Критерії науковості в різний час і в різних суспільствах відрізняються. Тому з погляду деяких учених психоаналіз науковий, з погляду інших – ні. Але зазвичай люди, які стверджують антинауковий статус психоаналізу, погано знайомі як з психоаналізом, так і з епістемологією.

Психоаналіз застарів

Ймовірно, що психоаналіз втратив ореол особливого знання, який він мав у ХХ столітті. Зараз з’явилося безліч практик, до яких вдаються сьогодні, хоча раніше в цих питаннях монополістом був психоаналіз.  Але психоаналіз продовжує розвиватися. Він, як і раніше, цікавий у гуманітарній та соціальній сферах: в аналізі кіно, літератури, суспільних та політичних процесів. Психоаналіз знаходить прихильників у природничих дисциплінах, він залишається впливовою пси-практикою і розширює горизонти свого застосування.

Ілюстрація psixologiya.org

Зверніть увагу, раніше ми писали про те, як попередити вигорання у колективі? Рекомендації психолога.

Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Публікації HUBZ Inform не є медичними матеріалами. Якщо у вас виникли проблеми зі станом здоров'я - вам потрібно негайно звернутись до лікаря.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: