Постраждалі цивільні українці: складний досвід боротьби

Війна — це завжди про втрати як на фронті, так і серед цивільного населення.  За даними Моніторингової місії ООН із прав людини в Україні, з моменту повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року до 21 листопада 2023 року зафіксовано щонайменше 10 000 випадків загибелі цивільних осіб. Понад 560 з яких — діти, а також більше 18 500 випадків поранення цивільних осіб. Постраждалі від війни цивільні (мирні) українці, які втратили здоров’я, потребують справедливості, правового захисту та соціальних гарантій вже сьогодні! На жаль, для того, щоб отримати належні гарантії та пільги, цим людям доводиться пройти справжній квест.

Про власну боротьбу за права спеціально для редакції ІА “HUBZ Inform” раніше розповідав Ігор Палець, сьогодні ми публікуємо продовження його історії у новому інтерв’ю. Нагадаємо, що чоловік на момент повномасштабного вторгнення разом із сім’єю, проживав у заміському будинку у Вишгородському районі Київської області. 4 березня 2022 року будинок опинився в епіцентрі бойових дій і в результаті ворожого обстрілу Ігор втратив рідних, а сам отримав важкі мінно-вибухові поранення.

— Нагадайте, будь ласка, скільки часу пройшло від моменту отримання поранення до встановлення статусу постраждалого внаслідок дії вибухонебезпечних предметів? А також скільки тривало часу від встановлення цього статусу до статусу особи з інвалідністю внаслідок війни?

Поранення в мене було 4 березня 2022 року, займатись оформленням документів я почав у листопаді цього ж року.  Орієнтовно 14 грудня 2022 року я отримав довідку особи з інвалідністю ІІІ групи “загальне захворювання”.  А  довідку із зазначення причини “ушкодження внаслідок дії вибухонебезпечних предметів” отримано було 10 листопада 2023 року, тобто майже через рік. Це було надано витяг із ЄРДР, на його підставі була видана ця довідка. Вже після цього зміна довідки в МСЕК зайняла днів десять. У МСЕК більше з’ясовували що це і як це писати, бо в них не було на той момент прецедентів.

Після цього я почав займатися оформленням документів, щоб отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни. В червні 2023 року я подав документи на Міжвідомчу комісію при Міністерстві ветеранів України. Я подавав буквально за тиждень-два до засідання комісії і отримав відмову. Адже  населений пункт, який було вказано в ЄРДР, був неправильно прописаний — коли мене вивозили з пораненими, вказали напрямок звідки привезли, а не сам населений пункт. Тому мені довелось знову звертатись до слідчого СБУ, щоб він вніс уточнення щодо місця отримання поранення, навіть із зазначенням координатів будинку. Після того, як були внесені ці уточнення з чітко вказаною територіальної громадою (вона входить до територій, де безпосередньо відбувалися бойові дії), я одразу переподав документи до Міжвідомчої комісії. І на наступному засіданні вже отримав позитивне рішення. Це було 6 липня. 

— Розкажіть, будь ласка, про Ваші подальші дії

Після того, як я отримав рішення (я написав заяву, щоб мені надали його на руки особисто), звернувся до МСЕК. Знову у МСЕК ніхто нічого не знав, там були зміни в законодавстві, і вони не стикалися з такою ситуацією взагалі. У МСЕК взяли паузу, щоб для себе вирішити всі ці питання. Пауза ця дуже затягнулась. Мені довелось звертатися у телефонному режимі в МОЗ не на гарячу лінію, а до конкретного фахівця, до якої порадили звернутись в ГО “Ерлайт”. Вже після цього я поїхав у МСЕК ще раз, там мені видали довідку, в якій було зазначено “інвалід війни”.

З цією довідкою я приїхав до Управління соціального захисту, побачивши цю довідку, там зв’язались із МОЗ, тому що запис “інвалід війни” — це неправильно. Адже в довідці має бути зазначений той самий текст слово в слово, що і в рішенні Міжвідомчої комісії. Але, так як текст дуже великий і в довідку не влізає, довелось спілкуватися зі всіма: з Мінветеранів, з МОЗ, з Управлінням  соцзахисту по справах ветеранів, щоб сформулювати, що можна скорочувати, а що ні. Звідти “народився” текст зі скороченнями всіма можливими. З цим текстом я поїхав знову до МСЕК, пройшов орієнтовно тиждень, і тільки тоді я забрав коректну дійсну довідку, що підтверджує статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Я звернувся до МСЕК 27 липня, а отримав коректну довідку орієнтовно за місяць.

— Звідси виникає питання: то яким чином у довідці має бути сформульовано?

У довідці має бути зазначено причину інвалідності  наступним чином : “від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території пров.зах., необх. для забезпеч. оборони України, зах.безп. насел. та інтересів держави у зв’язку з військ.агресією РФ проти України”.

— Дякую за уточнення, розкажіть, будь ласка, Ваш подальший шлях

З цією довідкою я вже знову звернувся в Управління соціального захисту, надав їм весь пакет документів (той самий, що надавав  на Міжвідомчу комісію) і отримав посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Після чого мені автоматично були підключені всі пільги : безкоштовний проїзд, талони на залізничний транспорт тощо. Також паралельно я оформляв документи і у Пенсійному фонді, адже там зі зміною статусу мають перерахувати і пенсійні виплати. У соцзахисті після надання мною відповідних документів орієнтовно через день-два я отримав посвідчення. А щодо Пенсійного фонду, то там це займає 10 днів. Так, як із моменту отримання інвалідності вже пройшов рік, я проходив повторний огляд в МСЕК. Після чого мені продовжили інвалідність ще на два роки. Дуже досконало все перевіряли.

— І скільки орієнтовно у Вас зайняло часу повторне проходження МСЕК?

Спочатку я звернувся до сімейного лікаря, взяв обхідний лист, пройшов всіх необхідних лікарів. Я намагався проходити без черги, бо записатись це ще було б пару місяців. Всі ці лікарі мене вже знають, адже раз на місяць я до них приходжу на прийом. Вони зробили заключення і мені було призначено час на МСЕК. Відповідно, на проходження лікарів та збір документів пішло орієнтовно півтора місяці. Зараз, як я і сказав, мені продовжили інвалідність на два роки, а що далі будуть дивитися на який термін. 

— Якщо повернутися  до того часу, коли вам було встановлено статус “постраждалий внаслідок дії вибухонебезпечних предметів”, скільки орієнтовно пройшло часу між встановленням статусу і отриманням одноразової виплати?

Там була “смішна” ситуація. Я ще з тією довідкою звернувся до Управління соцзахисту. Вони в мене прийняли заяву, але сказали, що по великому рахунку вони про порядок ще нічого не знають. Орієнтовно за два місяці, я зателефонував до них, мені сказали, що призначено. Я чекав-чекав, а кошти не приходять. Я поїхав у бухгалтерію соцзахисту, де мені сказали, що кошти відправили вже на відділення Укрпошти, там є відомість.  Я здивувався, бо вважав, що кошти мають бути нараховані  на картку, яку я вказував у заяві, мене про таке взагалі ніхто не попередив. Я звернувся до Укрпошти, почав шукати, з’ясувалось, що Укрпошла мені не повідомила, ніхто не повідомив, і кошти повернулися назад до бюджету. Я знову звернувся до бухгалтерії Управління соцзахисту, мені повторно направили кошти. Я заздалегідь попередив на Укрпошті про це, щоб мені повідомили, коли кошти надійдуть. У результаті, одноразову виплату, яку я мав отримати в серпні 2022 року, я отримав в січні 2023-го. 

— З якими складнощами Вам довелося зіштовхнутись у процесі збору документів на Міжвідомчу комісію?

Мені довелось знову звернутися  до слідчого СБУ, що взяти чергове направлення на судмедекспертизу. Те направлення, що було сформоване у 2022 році, чомусь нікуди не пішло, мене нікуди не викликали. Мені довелось взяти направлення особисто на руки і взяти дозвіл чи розпорядження на те, щоб судмедексперти видали один оригінальний екземпляр особисто мені на руки. Інакше вони видадуть лише слідчому і незрозуміло коли. А для того, щоб пройти судмедекспертизу потрібно на руках мати всі оригінали або завірені головним лікарем копії всіх медичних документів та амбулаторної картки. Я звернувся до заступника головного лікаря з цим запитом особисто, але до цього звертався слідчий СБУ у письмовій формі і його проігнорували (в лікарні не дають нікому цих документів).

Коли я звернувся, мені теж спочатку не хотіли надавати ці документи, але мені пощастило, що при лікарні був юрист і тоді з’ясувалось, що мені як пацієнту вони зобов’язані видати на руки амбулаторну картку. Але в результаті оригінали так і не надали, дійшли згоди на тому, що мені надали дві копії прошиті та завірені печаткою головного лікаря. Це зайняло орієнтовно півтори години. Потім із направленням і всіма документами я звернувся до судмедексперта і згодом вже було призначено експертизу, потім пройшов і отримав висновок. Це орієнтовно зайняло два тижні. Після цього з цим рішенням і всіма необхідними документами, я звернувся на Міжвідомчу комісію. 

— З огляду на Ваш особистий досвід, які б поради Ви надали людям, які тільки почали займатися оформленням документів?

Звертаю увагу на те, що деякі з документів можна зробити через “Дію”, наприклад, довідку про відсутність (наявність) судимості — в системі вона формується протягом десяти днів.  До речі, мені дуже повезло, адже в мене був номер слідчого СБУ. Якщо звертатися у письмовій формі, то можна довго чекати, на жаль, і відповідно процес може значно затягнутись. Ще хочу звернути увагу на те, що без допомоги юриста пересічній людині буде складно розібратися в тому, який перелік документів потрібно зібрати. А також можуть бути труднощі з тим, щоб правильно скласти заяву на Міжвідомчу комісію. Зокрема, мені допоміг Олег Лепетюк — керівник громадської організації “Харківська асоціація незрячих юристів”. 

Насамперед, хочу зазначити, що деякі речі можна робити паралельно, наприклад, збирати необхідні документи. Найважливіше — це отримати витяг із ЄРДР, заключення судмедексперта і документи з лікарні обов’язково. При наявності цих документів можна вже подавати заяву на Міжвідомчу комісію. На сьогоднішній день, як я розумію, МСЕК вже знають відповідні норми. Але, якщо людина зіштовхується з певними перешкодами зі сторони МСЕК, варто звернутися до МОЗ.

— На які пільги та соціальні гарантії Ви можете реально розраховувати як особа з інвалідністю внаслідок війни?

По законодавству я маю право на санаторно-курортне лікування. Я взяв довідку у сімейного лікаря за певною формою, яку я потім надав до Управління соцзахисту, у відділ, що конкретно займається цими питаннями. По факту, фінансування на санаторно-курортне лікування не було виділено, тому мені не змогли нічого запропонувати. Через війну багато санаторіїв не функціонує, тому чи не єдиним варіантом залишається санаторії в Трускавці, але там немає місць. А компенсація за не надання санаторно-курортного лікування — це близько 700 гривень. Звичайно, за ці гроші сам нікуди не поїдеш, щоб оздоровитись.

З тих пільг, які реально можна отримати, —  це компенсація за оплату комунальних послуг і безкоштовний проїзд у громадському транспорті. 

—  А щодо реабілітаційних послуг?

З приводу реабілітації, всі ці центри належать МОЗ. І у них так само є квоти. І там все заповнено. Ті центри, які зараз  будуються, вони, як правило, будуються на комерційній основі, і відповідно, за власні кошти людина може отримати реабілітацію. Мені не змогли надати реабілітаційні послуги через відсутність відповідних реабілітаційних центрів у регіоні. В лікарнях пропонують фізіотерапію. Я почав ходити в поліклініку, мені назначили процедури, а потім лікарі з’ясували, що через специфіку поранення, не можна було цього робити зовсім. 

— А щодо ліків, яких Ви потребуєте?

Щодо ліків, які я регулярно потребую, то жоден із препаратів не входить до програми безкоштовних ліків, і відповідно, я витрачаю на це власні чималі кошти. Ніякої компенсації не передбачено. На жаль, доведеться шукати організації, благодійні  фонди, які можливо, компенсують вартість ліків. Адже пенсійних виплат, які передбачені, недостатньо. 

Як бачимо, шлях до отримання відповідних соціальних гарантій дуже складний, але допомога є. Громадська організація людей з інвалідністю “Ерлайт”, надає фахову юридичну допомогу. За детальнішою інформацією звертайтеся за номером: +38 (096) 203 95 02 (Людмила Михайлівна).

Фото LB.ua

Зверніть увагу, раніше HUBZ публікував інтерв’ю з Ігорем Пальцем на початку його боротьби за власні права.