Правильне харчування під час війни — актуальне та складне питання, не має однозначного вирішення. З одного боку продукти значно подорожчали і люди змушені економити на їжі. А в зоні активних бойових дій, чи в окупації, люди зовсім не мають доступу не тільки до звичних продуктів харчування, але й, у більшості випадків, навіть до чистої води. Все це призводить до значного погіршення здоров’я українців.
Про це поговорили з відомою лікаркою-гастроентерологом та терапевтом, психологинею, засновницею Школи здорового та щасливого життя — Оленою Губською.
Які основні рекомендації Ви би надали українцям у ситуації, коли доступ до продуктів харчування обмежений? Що робити, щоб не занапастити здоров’я та зменшити ризик захворювань?
Проблема повноцінного та правильного харчування під час війни дійсно дуже сильно актуалізувалась з початком бойових дій. Але вона є і на окупованих територіях, і на територіях, де вже відновлено контроль української влади. З чим це пов’язано? Тут є різні фактори.
Перше, що ми побачили після деокупації в Київській області, це свідчення нелюдського поводження окупантів, яке порушувало усі вимоги Женевської Конвенції. Зокрема — стосовно дотримання прав людини до доступу до харчування під час військового конфлікту та окупації. Адже за цією конвенцією заборонено застосовувати голод, як метод війни. Міжнародне гуманітарне право зобов’язує окупанта забезпечити населення достатньою кількістю їжі, якщо ресурси окупованої території є недостатніми. Російська федерація абсолютно порушує всі вимоги Женевської Конвенції, демонструючи абсолютну неповагу до міжнародного права. Вони не лише не надають доступу, а ще й грабують, віднімають те, що в людей є.
Якщо говорити про підконтрольні Україні території, ми знаємо, що багато людей залишилось без роботи. Підкажіть будь ласка, як зараз харчуватись людям недорого і так, щоб не занапастити здоров’я?
Дійсно, після підвищення валютного курсу ми знову відчуваємо подорожчання продуктів. А ще є люди, які залишились без роботи і без постійного місця проживання – вони найбільш вразливі. Зі свого досвіду я можу поділитися, як забезпечується харчування людей на деокупованих територіях Київської області. Наприклад, Бородянка, яка була суттєво зруйнована. Там велика кількість людей залишилась без помешкань взагалі, а якщо будівля і ціла – то там нема освітлення, газу тощо.
У такому випадку влада має забезпечувати харчуванням під час війни населення системно та централізовано. Люди приходять до спеціального пункту харчування, де їм три рази на день надається їжа. Є списки людей, які дійсно потребують такої допомоги і не можуть забезпечувати себе їжею самостійно або готувати. Тому вони мають доступ до гарячого, абсолютно якісного харчування. Воно є простим, проте прекрасно забезпечує потреби для нормальної життєдіяльності. Коли ми відвідували другий раз Бородянку нас запросили до такого пункту харчування, і ми подивились на їжу, яку пропонують людям, – це абсолютно нормальна їжа. Це був традиційний для нас обід з першої та другої страви, напою.
А що порадите тим людям, які можуть забезпечити собі харчування самостійно?
Нещодавно у Києві була перевірка громадських місць харчування. З чотирьох десятків фаст-фудів у майже третині – виявили серйозні порушення. Тому, коли людина намагається щось купувати, перш за все, треба дивитися що ми купуємо. Адже, з одного боку люди намагаються знайти певний товар собі по кишені, а з іншого – продавці намагаються будь-яким чином свій товар продати. І тут людина може бути уражена будь-чим. Перш за все, це джерела кишкових інфекцій та інших інфекцій, пов’язаних з незадовільною якістю зберігання. Більш того, якщо людина купує у фаст-фуді, або, наприклад, просто готову їжу, вона не знає точний термін її зберігання. Коли ми купуємо продукти в супермаркеті, ми все ж таки самі можемо контролювати, читати етикетки.
Разом з тим, ми розуміємо, що люди можуть купувати уцінені товари. Якщо товар уцінений, то тут можна використати такий трюк: перш за все, якщо можна, подивитися органолептичні властивості — який він хоча б за запахом. Адже, як ми знаємо, запах дає нам більше ніж 50-60% інформації щодо якості продукту. Якщо запах має недобрий, то продукт можна повернути на касі. Наприклад, якщо він не був відкритий або не був запакований на момент придбання. Тобто, можна не відходячи від каси сплатити, тут же відкрити, і він, наприклад, недоброякісний. Тобто я його купив, але магазин має відповідати за те, що він не може бути недоброякісним, навіть, якщо підійшов термін зберігання. Це не одне і теж саме. Тобто, коли людина купує продукт, де термін зберігання підходить та відповідно уцінений, це не означає, що він може бути зіпсований і тим, що є небезпечним для здоров’я.
Ви згадували, що зараз надаєте допомогу українцям на деокупованих територіях Київщини. З якими скаргами люди звертаються найчастіше?
Наприклад, був у нас виїзд до Славутича. Це місто не було окуповано, але деякий час перебувало у блокаді. Люди харчувались тим, що було – з їхніх власних запасів, переважно консервами. Молода дівчина, яка була у мене на прийомі, відповідно їла лише консерви, а потім у животі все почало боліти у неї.
Згідно зі статистикою, що була на початку війни, тоді, коли люди вимушені були перебувати у багатолюдних сховищах, спостерігалися не лише кишкові інфекції. Був ще й величезний сплеск інфекційних захворювань дихальних шляхів, а також і інші респіраторні захворювання. Також був сплеск захворювання на ковід, але він не пролунав, бо не до того було, не до тієї статистики… Щодо перебування у сховищах. З огляду на те, що люди там харчувались, то добре, якщо десь в якомусь підвалі був доступ до води, можна було мити руки. А за наявності електрики – кип’ятити воду, тобто хоч якось обробляти та дезінфікувати продукти. Але більшість сховищ таких умов не мали, відповідно виникали захворювання.
Чи можна сказати що за час війни збільшилась кількість гастроентерологічних захворювань?
Можна умовно поділити захворювання на кілька частини. Це ті, наприклад, де чітко є субстрат ( виразка або запальне захворювання кишківника — назвемо їх органічними). А є ще інша величезна група, і вона складає левову частину гастроентерологічних захворювань. Це так звані функціональні розлади травлення, що виникають без конкретного органічного субстрату. Тобто людині погано, її нудить, є біль в животі, порушення стулу. Але навіть при детальному обстеженні у неї не виявляється якоїсь конкретної причини, що може пояснити цей дискомфорт та болі. Ми не можемо сказати «.. у Вас це, тому що є якесь пошкодження або ураження».
І ось, дійсно, ця група є великою, а під час війни вона ще суттєво збільшилась. При цьому, під час гострого стресу, воно якось компенсується, тому що мобілізуються всі реакції, органи, всі систем: вони спрямовуються на виживання. А зараз наші пацієнти, які приходять на консультації, кажуть про інше. Що коли намагаєшся якось повертатись до життя – тут все й починається. Тут і синдром подразненої кишки, і дискінезія жовчного міхура і багато чого іншого.
Саме з цими захворюваннями ми зараз і працюємо, виявляючи їх на ранніх етапах і надаючи медико-психологічну допомогу з ранніми психотерапевтичними втручаннями. Це порушення по напрямку «кишківник/головний мозок», коли від органів травлення умовно надаються такі імпульси, за яких мозок починає виробляти інформацію якимось конкретним чином.
Наприклад, пухирці газу ми просто не сприймаємо як подразник, але, наприклад, людина з синдромом подразненої кишки – вона може відчувати це як біль. І якщо це усвідомлення будь-якого подразнення, як больового, зафіксується – то треба розірвати це хибне коло, яке вже буде циркулювати. Бо з іншого боку мозок вже може подавати такі імпульси до кишківника, і він кожного разу буде здригатися від будь-якого маленького подразнення. Наприклад, щось з’їв чи випив, а воно вже болить. Втім, там нема чому боліти. Саме про такі захворювання і йде мова.
Чи можна якимось чином запобігти харчовим отруєнням під час війни ?
Запобігти можна. МОЗ продовжує активно працювати і надає інформацію доступну, у вигляді різних малюнків, інфографіки. Але люди чомусь не сильно на це звертають увагу. Там чітко прописано, що треба робити для профілактики. Наприклад, дуже цікаво щодо волонтерської діяльності, пов’язаної з допомогою продуктами. МОЗ публікує наступне: при розфасуванні продуктів безпосередньо волонтерами, бажано, щоб на упаковках, які отримують люди, також дублювався термін придатності та умови зберігання. Це важливо і те, що можна було б практикувати.
Далі, у випадку, коли людина намагається приготувати щось з м’яса або риби, треба це робити максимально термічно — максимально проварити, просмажити, протушкувати. Крім того, будь-який продукт, який ми беремо до рук, перш за все, треба оглянути. Якщо воно слизьке, має поганий запах та вигляд – це вже точно не варто вживати. Щодо салатів, то їх краще не заправляти до споживання, інакше продукти швидше псуються. Це те, що наші хазяйки знають і так, але за таких умов про це треба наголошувати ще більше.
І знову ж таки вкрай важлива гігієна рук. А якщо говоримо про маленьких дітей, це ще й гігієна іграшок, які вони здебільшого беруть до рота. Це все треба обробляти милом, ополіскувати гарячою водою – настільки часто, наскільки це можливо.
Відомо, що сильний стрес може спровокувати багато різних розладів, включаючи зміни харчової поведінки, наприклад, заїдання, чи навпаки – відмову від їжі. Як людині оговтатись?
Перш за все, для того, щоб людина оговталась треба, щоб оцей стресор перестав на неї діяти. І тому ми намагаємось зараз надавати медико-психологічну допомогу, як можливо раніше. Ми не можемо змінити минуле цих людей, але ми можемо змінити їхнє ставлення до наявного досвіду. Те, що відбулось, воно вже відбулось, але те, з чим людина лишається в думках, в спогадах, в емоційній сфері – на це сьогодні можна і треба впливати.
Існують доказові методи в психології, прекрасно працюючі, які також ми опрацьовуємо зараз. Коли наша бригада приїжджає на ті ж деокуповані території Київщини, то там працюють і лікарі, і психологи. Зокрема, я також відбираю окремих пацієнтів для психотерапії, з нами також працює військовий психолог, яка відбирає людей на зустрічі з надання кризової допомоги. А далі ми запрошуємо їх на курсову терапію (біосугестивна терапія), яка відбувається вже дистанційно. Завдяки тому, що інтернет вже налагоджено, то ми надаємо цим людям два рази на тиждень таку психотерапевтичну допомогу, яка дозволить відчути себе іншим чином. А саме – вийти з того напруження, стану “натягнутої струни”, в якому вони перебувають.
Дата проведення інтерв’ю: 26 липня 2022 року
Більше про Олену Губську та Школу здорового та щасливого життя.
Раніше ми розповідали про особливості харчування дітей під час війни. А також нагадуємо про відео інтерв’ю щодо психологічного стану українців під час війни за участі Олени Губської (доступно на нашому YouTube каналі).
Ми любимо тексти без помилок. Але часом вони трапляються. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.